Чому наші діти менш терплячі та більш самотні й розпещені, ніж попереднє покоління?

Автор цієї статті Беккі Менсфілд — мати чотирьох дітей, вчителька молодших класів та ігровий терапевт з багаторічним стажем, поділилася своїми порадами щодо виховання сучасних дітей.

“Дослідження за дослідженнями підтверджують те, що і так всім очевидно: нинішні діти менш терплячі, більш самотні та більше розпещені, ніж попередні покоління,

Це страшна істина, яка стоїть перед нашими дітьми. Це шлях по похилій.

Як вчитель і терапевт я багато років працювала з різними дітьми і батьками. Я своїми очима бачу, як соціальні та емоційні навички дітей постійно погіршуються, не кажучи вже про їх успішність. Нинішні діти не підготовлені до життя. Вони очікують більшого, але роблять менше.

Вони ходять в школу, але їм важко вчитися і зосереджуватися. Вони хочуть встигати більше, але не можуть сфокусуватися.

Самотність, нетерплячість, завищені очікування… Звідки це все?

Причина проста: наш сьогоднішній спосіб життя позначається на наших дітях. Всі ці новітні технології, сучасні тренди й останні винаходи. Хоча ми всі бажаємо для своїх дітей найкращого, на жаль, ми самі ведемо їх шляхом найменшої готовності до життя.
1. Проблема екранного часу

Діти проводять дуже багато часу перед екранами. Це віднімає у них час на ігри та читання.

В результаті в них знижується уважність, розвивається звичка до миттєвого задоволення і т д.

Діти втрачають здатність фокусуватися і уважно слухати, бо звикають, що все повинно бути швидко та неодмінно цікаво. З віртуальної реальності дитині дуже важко повернутися до справжньої.

Діти занурюються в смартфони, планшети та ноутбуки з головою, а потім дратуються, коли їх відволікають. У звичайному світі їм «нудно» — вони звикли до постійної стимуляції.

2. Проблема нудьги

Ми вічно зайняті, тому, щоб дитина не нудьгувала, звично даємо їй телефон, планшет або плеєр. Але проблема в тому, що цим ми шкодимо їй!

Чому? Тому що позбавляємо її можливості розважити саму себе, знайти рішення, задіяти творче мислення.

У свою чергу, ми теж проводимо з дітьми мало осмисленого часу (спільне втикання в екран планшета не рахується). Ми не спілкуємося з ними.

Діти залежать від гаджетів, тому що ми не вміємо розважати їх, а вони не навчилися розважати себе самі.

3. Проблема самостійних рішень

Даючи дітям все, що ті побажають, батьки керуються благими намірами. Всі ми хочемо, щоб дитина була щасливою, відчувала себе потрібною і посміхалася.

Таким чином, ми виховуємо людей, нездатних відчувати щастя.

Я часто чую від батьків: «Овочі вона не їсть, тому я їй і не пропоную»; «Якщо він буде лягати в той час, коли я кажу, то буде прокидатися дуже рано»; «Вона не любить тримати мене за руку на парковці».

Проблема в тому, що діти — це діти. Вони ще недостатньо дорослі, зрілі та розумні, щоб приймати такі рішення самостійно.

Овочі потрібні дітям для здоров’я. Здоровий сон необхідний їм, щоб нормально висипатися і концентруватися на уроках. Якщо не тримати дитину за руку, її може збити машина.

І так далі. «Нехай вирішують самі» — не найкращий варіант.

4. Проблема порятунку.

Дайте дітям можливість проявити себе. Не кидайтеся «рятувати» їх в кожній ситуації.

Дитина загубила мобільний телефон? Навчіть її, що вона може відкладати кишенькові гроші, поки не накопичить на новий.

Забула зробити домашнє завдання? Нехай сама спробує порозумітися з вчителем.

Це непросто. Жодному батьку (матері) не хочеться бачити, як дитина страждає, засмучується або злиться. Але вирішуючи за неї всі проблеми, ми не даємо їй навчитися самостійно.

Звичайно, допомагати дітям треба. Але нехай вони також вчаться справлятися з наслідками помилок. Краще на своїй шкірі відчути наслідки дрібних помилок зараз (не зробив уроки — отримав погану оцінку), ніж у дорослому віці (не заплатив іпотеку — залишився без будинку).
5. Проблема відсутності живого спілкування.

За даними досліджень, час, проведений в соцмережах, може викликати у дітей почуття заздрості та помилкове уявлення, ніби всі інші живуть цікавіше й успішніше.

Сьогоднішні діти та підлітки занадто мало спілкуються наживо. Вони не ходять гуляти і одне до одного в гості. Вони не грають в спільні ігри.

В результаті вони не вчаться розпізнавати емоції та надавати підтримку.

Адже це найважливіші соціальні навички, від яких багато в чому залежить життєвий успіх! Соціальні навички плюс інтелект — запорука будь-якої високооплачуваної роботи.

А за деякими даними, вміння спілкуватися навіть важливіше в побудові кар’єри, ніж інтелект!

6. Проблема винагороди.

Ще одна важлива проблема сучасності: діти за все чекають винагороди.

Звичайно, немає нічого поганого в тому, щоб винагороджувати дитину, але НЕ ЗА ВСЕ ПІДРЯД. Це не тільки робить її розпещеною, але й привчає чекати зовнішньої винагороди замість внутрішнього почуття задоволення.
«Що мені буде, якщо я буду вчитися на відмінно?»
«Що ти мені купиш, якщо я буду тихо поводитися на зборах?»
«А що мені дадуть за те, що я зроблю прибирання?»

Проблема в тому, що хоча нам, можливо, простіше винагородити дитину, щоб вона не скаржилася, але її майбутній начальник або дружина не будуть грати в ці ігри. Ніхто не дасть їй премію за те, що вона вчасно виконала роботу. Ніхто не зробить їй знижку за те, що вона вчасно заплатила за квартиру.

Так, це важкі уроки, але краще нехай діти дізнаються від вас, що життя — НЕ ЗАВЖДИ цікаве і приємне.
Так що ж з цим робити?

Не впадайте у відчай: рішення є!

Дітей можна перевчити. Ми ж вчимо дітей ходити в туалет, чистити зуби вранці або терпляче сидіти на службі в церкві. Все це не вроджені навички, а набуті.

Точно так само можна змінити й інші їх звички, якщо робити це постійно і послідовно.

1. 10 хвилин в день

Виділіть 10 хвилин в день на спілкування з дитиною удвох. Жодних гаджетів, ніякого телевізора!

Нехай дитина сама вибирає, що робити. Грайте в ігри, розмовляйте — все це піде на користь вам обом.
2. Дайте їм нудьгувати

Не давайте дітям гаджети, коли їм нудно. Нехай сумують!

Це змусить їх мозок почати працювати і придумувати власні розваги. А це, в свою чергу, відучить їх чекати миттєвого задоволення.

Нудьга — найкращий шлях до пізнання себе.
3. Замініть зовнішні нагороди на внутрішні

Коли я в дитинстві прибирала кімнату, я робила це на швидкість: сама себе розважала. Виконуючи домашнє завдання, я вдавала, що я вчителька: сама себе розважала.

Навчайте цьому дітей. Нехай вигадують, як перетворити нудне заняття цікаве, а їх нагородою нехай буде знання, що вони відмінно впоралися.
4. Говоріть

Розмовляйте за обідом, розмовляйте в машині, киньте всі справи, коли дитина приходить зі школи і поговоріть з нею хоча б кілька хвилин (дізнайтеся, що відбувається в її житті — навчальному, соціальному, емоційному). Вечеряйте без телевізора, телефона чи планшета.
5. Призначайте обов’язки

Обов’язки підвищують самооцінку дитини. Вони вчать її працювати, стежити і доглядати за речами.

Давайте дитині завдання, щоб вона могла відчути свою користь.
6. Встановлюйте правила

Призначте чіткий час сну.

Встановіть чіткі правила щодо перекусів (ніяких перекусів, не більше однієї шкідливої страви в день тощо).

Встановіть обов’язковий час для читання.
7. Встановіть електронні кордони

У нас вдома діє просте правило: ніякої електроніки протягом навчального тижня, крім сімейного перегляду ТБ. Ноутбуком можна користуватися тільки в освітніх цілях.

Встановіть аналогічні правила. Не допускайте безконтрольного залипання в телефоні.
8. Заохочуйте відкрите спілкування.

Дайте дитині зрозуміти, що завжди готові її вислухати і допомогти їй. Частіше нагадуйте їй: «Якщо тобі сумно, якщо ти з чимось не можеш впоратися, то завжди можеш сказати мені про це».
9. Приберіть СВІЙ телефон.

Візьміть собі за правило обмежувати свій екранний час при дітях. Встановіть час, після якого ви прибираєте всі гаджети.

Діти повинні відчувати зв’язок з батьками. Одного разу я чула, як 6-річна дівчинка сказала: «Мамі телефон важливіший за мене. Вона весь час дивиться на нього, навіть коли розмовляє зі мною».

Діти помічають!
10. Подавайте приклад.

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина змінилася, спочатку ви самі повинні змінитися. Покажіть дитині, які у вас пріоритети.

Поводьте себе так, як хочете, щоб поводила себе ваша дитина і незабаром вона буде чинити так як і ви. Нехай вона бачить, як ви читаєте книгу, миєте посуд, готуєте їжу, розмовляєте з людиною, не відволікаючись на телефон. Демонструйте доброту, послідовність, працелюбність.

Бути батьками — найскладніша робота в житті. У нас є всього 18 років, щоб виховати в дитині такі якості, які залишаться на все життя”.

Джерело