13 листопада 1918 року була проголошена ЗУНР

Активізація національно-визвольного руху в Західній Україні мала декілька причин. По-перше це було пов’язано з революційними подіями в Росії, по-друге – поразкою австро-угорських військ на Галичині й Поділлі, також – проголошенням УНР, і останнє – посиленням державної кризи в Австро-Угорщині. Отож, коли у жовтні 1918 року Австро-Угорщина розпалася на декілька незалежних держав, український народ розпочав рішучі заходи – створення власної держави на західноукраїнських землях.

16 жовтня 1918 р. австрійський імператор видав маніфест про перебудову держави на федеративних засадах, де “кожне плем’я та область, яку воно заселяє, творить свій власний державний організм”.

18 жовтня 1918 р. у Львові обрали політичне керівництво українського національно-визвольного руху. Депутати буковинського та галицького сеймів, керівники політичних партій, посли до імперського парламенту, єпископ Г. Хомишин та митрополит А. Шептицький проголосили себе Установчими зборами та обрали Українську Національну Раду (УНР), яку очолив Євген Петрушевич.

19 жовтня 1918 р. Національна Рада постановила про утворення на українських землях Австро-Угорщини єдиної Української держави.

А вже у ніч на 1 листопада 1918 р. у Львові почалося повстання, яке отримало назву Листопадового Зриву. Українські військові формування на чолі з Д. Вітовським захопили найважливіші об’єкти та урядові установи у Львові та інших містах Східної Галичини.

9 листопада 1918 р. було створено перший український уряд – Державний Секретаріат на чолі з Костем Левицьким.

13 листопада УНР затвердила “Тимчасовий основний закон”, за яким  держава отримала назву Західноукраїнська Народна Республіка, закріплювалась державна незалежність, був визначений герб, яким став золотий лев на блакитному тлі. Територія ЗУНР включала українські етнічні землі і охоплювала Буковину, Галичину та Закарпаття.

Внутрішня та зовнішня політика ЗУНР:

– Створення дієвих органів законодавчої та виконавчої влади в центрі та на місцях шляхом проведення демократичних виборів.

– Закон про громадянство, проголошення української мови державною.

– Земельна реформа, за якою земля відчужувалася від великих власників і передавалася земельним комітетам, термін наділення селян землею не встановлювався; за самочинне захоплення земель передбачалося покарання – ув’язнення, штрафи, втрата права на володіння землею.

– Закон про 8-годинний робочий день.

– Установлення державної монополії на продаж найважливіших продуктів.

– Закон про основи шкільництва: дозвіл на заснування приватних шкіл, право національних меншин на школи з рідною мовою викладання.

– Закон про національних меншин, що гарантував їм 30 % місць у майбутньому парламенті.

– Створення української Галицької Армії (УГА) на чолі з М. Омеляновичем-Павленком.

– 22 січня 1919 р. – проголошення у Києві Акту злуки ЗУНР та УНР (не був реалізований, але мав велике значення для збереження ідеї соборності України).

– Укріплення міжнародних позицій (відкриття посольств та дипломатичних представництв у низці країн).

– Україно-польська війна.

Причини та наслідки падіння ЗУНР:

– Непослідовність та поміркованість внутрішньої політики ЗУНР.

– Війна з Польщею.

– Байдужість до долі української республіки з боку великих європейських держав.

– Поглинання території ЗУНР різними країнами.

День проголошення ЗУНР, та об’єднання із УНР, має бути знаменним для кожного свідомого українця і патріота нашої країни.

http://gazeta.ua/