Цього дня народився нідерландський художник, постімпресіоніст Вінсент ван Гог
Березень 30, 2016Вінсент Ван Гог народився в 11 годині ранку 30 березня 1853 в селі Грот-Зюндерт (нід. Groot Zundert) в провінції Північний Брабант на півдні Нідерландів, недалеко від бельгійського кордону. Батьком Вінсента був Теодор Ван Гог, протестантський пастор, а матір’ю – Анна Корнелія Карбентус, дочка поважного палітурника і продавця книг з Гааги. Вінсент був другим з семи дітей Теодора і Анни Корнелії. Своє ім’я він отримав на честь діда по батьківській лінії, який також все своє життя присвятив протестантської церкви. Це ім’я призначалося для першої дитини Теодора і Анни, який народився на рік раніше Вінсента і помер в перший же день. Так Вінсент, хоч і був народжений друге, став старшим з дітей.
Чотири роки по тому після народження Вінсента, 1 травня 1857, народився його брат Теодорус Ван Гог (Тео). Крім нього, у Вінсента був брат Кор (Корнеліс Вінсент, 17 травня 1867) і три сестри – Ганна Корнелія (17 лютого 1855), Ліз (Елізабет Губерта, 16 травня 1859) і Віл (Віллеміна Якоба, 16 березня 1862). Домашні пам’ятають Вінсента як норовливого, важкого та нудного дитини з “дивними манерами”, що було причиною його частих покарань. За словами гувернантки, було в ньому щось дивне, що відрізняло його від інших: з усіх дітей Вінсент був їй менш приємний, і вона не вірила, що з нього може вийти щось путнє. Поза сім’ї, навпаки, Вінсент показував зворотний бік свого характеру – був тихим, серйозним і замисленим. Він майже не грав з іншими дітьми. В очах односельців він був добродушним, доброзичливим, попереджувальним, жалісливим, милим і скромною дитиною. Коли йому виповнилося 7 років, він пішов в сільську школу, але через рік його забрали звідти, і разом зі своєю сестрою Ганною він навчався вдома, у гувернантки. 1 жовтня 1864 він виїхав до школи-інтернату в Зевенберген, 20 км від рідного дому. Від’їзд з дому заподіяв багато страждань Вінсенту, він не міг забути цього, навіть будучи дорослим. 15 вересня 1866 він починає навчання в іншому інтернаті – коледжі Віллема II в Тілбурзі. Вінсенту добре даються мови – французька, англійська, німецька. Там же він отримував уроки малювання. У березні 1868, посеред навчального року, Вінсент несподівано кинув школу і повернувся в рідну домівку. На цьому закінчується його формальна освіта. Про своє дитинство він згадував так: “Моє дитинство було похмурим, холодним і порожнім …”.
Робота в торговельній фірмі і місіонерська діяльність
У липні 1869 Вінсент влаштовується на службу в гаазький філія великої художньо-торговельної фірми Goupil & Cie, власником якого був його дядько Вінсент (“дядя Цент”). Там він отримав необхідне навчання як дилер. У червні 1873 його перевели в Лондонська філія Goupil & Cie. Завдяки щоденній контакту з творами мистецтва Вінсент почав розбиратися в живописі і цінувати її. Крім цього, він відвідував міські музеї та галереї, милуючись роботами Жана-Франсуа Мілле і Жюля Бретона. У Лондоні Вінсент стає успішним дилером, і у віці 20 років заробляє вже більше, ніж його батько. Наприкінці серпня, Вінсент переїхав на Хакфорд Роуд 87 і зняв кімнату в будинку Урсули Лойєр та її дочки Євгенії. Кажуть, Вінсент був закоханий у Євгенію, хоча багато ранніх біографи помилково називають її ім’ям матері, Урсули. На додаток до цієї плутанині з іменами, яка існує вже десятиліття, останні дослідження свідчать про те, що Вінсент зовсім не був закоханий в Євгену, а, швидше, в німкеню на ім’я Кароліна Хаанебік. Що ж було насправді залишається невідомим. Відмова коханої потряс і розчарував Вінсента; поступово він втратив інтерес до своєї роботи і почав звертатися до Біблії. У 1874 році Вінсента перевели в Паризький філіал фірми, але після трьох місяців роботи він знову їде в Лондон. Справи в нього йшли все гірше, і в травні 1875 він знову був переведений у Париж. Тут він відвідував виставки в Салоні і Луврі. У Наприкінці березня 1876 його звільнили з фірми Goupil & Cie. З жалощів і бажанням бути корисним своїм ближнім, він вирішив стати священиком.
На Різдво Вінсент поїхав додому, і батьки вмовили його не повертатися до Англії. Вінсент залишився в Нідерландах і протягом півроку працював у книжковому магазині в Дордрехті. Ця робота була йому не по душі; більшу частину часу він проводив, роблячи начерки або переводячи уривки з Біблії на німецьку, англійську та французьку. Намагаючись підтримати прагнення Вінсента стати пастором, родина посилає його в травні 1877 році в Амстердам, де він оселився у свого дядька, адмірала Яна Ван Гога. Тут він старанно займався під керівництвом свого дядька Йоганесс стрікер, шановного і визнаного теолога, готуючись до здачі вступного іспиту до університету на відділення теології. Зрештою він розчарувався в навчанні, кинув свої заняття і в липні 1878 виїхав з Амстердама. Бажання бути корисним простим людям направило його в Протестантську місіонерську школу в Лакені під Брюсселем, де він пройшов тримісячний курс проповіді.
У грудні 1878 його направили на півроку місіонером в Боринаж, бідний шахтарський район на півдні Бельгії. Пройшовши піврічний стаж, Ван Гог мав намір вступити в євангельську школу для продовження освіти, але визнав введену плату за навчання проявом дискримінації, і відмовився від їхньої стежки священика.
Становлення як художника
У 1880-х Ван Гог звернувся до мистецтва, відвідував Академію мистецтв в Брюсселі (1880-1881) і Антверпені (1885-1886), користувався порадами живописця А. Мауве в Гаазі, із захопленням малював шахтарів, селян, ремісників. У серії картин і етюдів середини 1880-х рр.. (“Крестьянка”, 1885, музей Креллер-Мюллер, Оттерло; “Їдці картоплі”, 1885, Державний музей Вінсента Ван Гога, Амстердам), написаних в темній мальовничій гамі, зазначених болісно-гострим сприйняттям людських страждань і почуття пригніченості, художник відтворював гнітючу атмосферу психологічної напруженості.
У 1886-1888 Ван Гог жив у Парижі, відвідував престижну приватну художню студію знаменитого на всю Європу педагога П. Кормона, вивчав живопис імпресіонізму, японську гравюру, синтетичні твори Поля Гогена. У цей період палітра Ван Гога стала світлою, зникли землистого відтінку фарби, з’явилися чисті блакитні, золотаво-жовті, червоні тони, характерний для нього динамічний, як би струмує мазок (“Міст через Сену”, 1887, Державний музей Вінсента Ван Гога, Амстердам ; “Папаша Тангі”, 1887, Музей Родена, Париж).
Останні роки. Творчий розквіт
“Ван Гог на смертному одрі”. Малюнок Поля Гаше.
У 1888 році Ван Гог переїхав в Арль, де остаточно визначилася своєрідність його творчої манери. Полум’яний художній темперамент, болісний порив до гармонії, краси і щастя і, одночасно, страх перед ворожими людині силами, знаходять втілення то в сяючих сонячними фарбами півдня пейзажах (“Жнива. Долина Ла-Кро”, 1888, Державний музей Вінсента Ван Гога, Амстердам ), то в зловісних, що нагадують нічний кошмар образах (“Нічне кафе”, 1888, музей Креллер-Мюллер, Оттерло); динаміка кольору і мазка наповнює одухотвореною життям і рухом не тільки природу і людей (“Червоні виноградники в Арле”, 1888, Державний музей образотворчих мистецтв імені А. С. Пушкіна, Москва), а й неживі предмети (“Спальня Ван Гога в Арле “, 1888, Державний музей Вінсента Ван Гога, Амстердам). В останній тиждень свого життя Ван Гог пишит свою останню і знамениту картину: Поле зернових з воронами. Вона була свідченням трагічної смерті художника.
Напружена робота і розгульний спосіб життя Ван Гога (зловживав абсентом) в останні роки привели до появи нападів психічної хвороби. Його здоров’я погіршувався, і в результаті він опинився в клініці для душевнохворих в Арлі (лікарі поставили діагноз “епілепсія скроневих часток”), потім у Сен-Ремі (1889-1890) і в Овер-сюр-Уаз, де він намагався покінчити життя самогубством 29 липня 1890. Вийшовши на прогулянку з матеріалами для малювання, вистрілив у себе з пістолета в область серця (купив його для відлякування пташиних зграй під час роботи на пленері), а потім повернувся і ліг у свою постіль, де і був виявлений. [Джерело не вказано 264 дня ] За словами брата Тео (Theo), який був при Вінсенте в його смертні хвилини, останніми словами художника були: La tristesse durera toujours (“Печаль триватиме вічно”). Помер в 1:30 ночі 29 липня 1890.
Цікаві факти
На честь Ван Гога названий кратер на Меркурії.
Переважна більшість популярних джерел про життя Ван Гога, в тому числі роман І. Стоуна “Жага життя”, є художніми творами, що мають вкрай мало спільного з реальністю. Всупереч поширеному міфу, Ван Гог ніколи не бідував, навпаки – був вельми популярним і удачливим художником.
Його картини активно розкуповувалися і вихвалялись критикою. Збереглися документи про продажі його 14-ти картин, але це лише крапля в морі. Відома легенда про власноруч відрізаному вусі – не більше ніж легенда. Ван Гог позбувся лише мочки, швидше за все – в бійці з Гогеном.
