Дала поштовх українській кухні і підкорила Відень. Хто така Ольга Франко та чому ми нічого про неї не знаємо

Вийти заміж за Франка

Ольга-Марія походить із сім’ї священника. Крім того, у родині не лише батько дівчини мав зв’язок із церквою, тому вона виросла доволі релігійною за всіма канонами: ходила щонеділі до церкви, готувалася до релігійних свят тощо.

Батько Ольги чудово розумів важливість освіти, адже саме завдяки цьому він і сам “вибився в люди”. Тому віддав доньку на навчання в українську реальну приватну гімназію імені Маркіяна Шашкевича.

Під час навчання юна Оля з Білевичів (дівоче прізвище) познайомилася з сином Івана Франка Петром, який стане її судженим. Забігаючи наперед, відомого поета вона не знала особисто, оскільки Франко старший помер за кілька років до одруження молодят.

Ольга-Марія Франко в батьківському домі (фото: genderindetail.org.ua)

Спочатку Ольга не виказувала своїх почуттів, адже її навчали бути стриманою, та війна внесла корективи. Коли розпочалася Перша світова війна, вона чекала хоча б однієї звістки від свого Петра. У цей же період починає викладати українську мову для жінок.

Її очікування на кохання не були марними: коханий повернувся живим. Невдовзі вони одружилися. Так Ольга-Марія Білевич стала Франко та дружиною сотника, команданта летунського відділу УГА.

Проте на цьому її реалізація не завершувалася.

Нове місто – нові горизонти

Після весілля новоспечене подружжя Франків переїхало жити до Відня. Тоді його вважали гастрономічною столицею Європи, тож можемо припустити, що саме Відень надихнув Ольгу на нові кулінарні звершення.

Вона вступила на дворічне навчання з кулінарії при Вищій школі сільського господарства та готувалася видавати свою першу книгу, яка зрештою так і не побачила світ.

А ще в життя Петра та Ольги прийшли неочікувані зміни – вони чекали на немовля, тому робота над літературою дещо відкладалася. Тож сім’я повернулася на Галичину, де й виховувала донечку Віру-Марію. Через два роки в них народилася ще одна дівчинка Іванна-Олександра.

Ольга-Марія з доньками Вірою-Марією та Іванною-Олександрою (фото: genderindetail.org.ua)

Однак якщо ви думаєте, що Ольга Франко займалася лише дітьми та господарством, глибоко помиляєтеся. Устрій їхньої родини не був таким, як було заведено в ті часи. Він скоріше нагадував сучасний інститут сім’ї, де чоловік і жінка – рівноправні гравці сімейного життя, які можуть замінювати одне одного.

Пізніше, коли жінка таки стала письменницею, а її чоловік Петро займався цим самим ремеслом, його запитували, як же подружжя дає раду побуту, якщо постійно пише. Ось, як відбувся цей діалог:

– І як се ви радите собі, ти письменник, і жінка письменниця.

– Бачиш, одного дня я варю обід, а жінка пише, а на другий день я пишу, а жінка варить.

Проте, тимчасово відклавши амбіції про книгу, Ольга активно займалася спортом, брала участь у крайових тенісних змаганнях серед жінок і два роки поспіль здобувала перемогу в парних матчах з великого тенісу.

Амбіціям бути!

Діти трохи підросли, а пані Франкова не полишила мети написати книгу з українськими рецептами. Вона збирала способи приготування різноманітні старих і нових страв, готувала їх самостійно, модернізовувала, щоби зрештою упорядкувати в одну велику книгу “Перша українська загальнопрактична кухня”.

Видання містило понад 500 сторінок з описом рецептів на різний смак і гаманець. Ба більше – Ольга Франко внесла туди й ілюстрації продуктів, наприклад, грибів, на яких зналася дуже добре.

Книга також містила рецепти страв для вегетаріанців, вагітних і матерів, які годують груддю, поради зі здорового харчування, сервірування столу. Тому не дивно, що видання швидко “розлетілося”, адже стало великим упорядкованим посібником із кулінарії для всіх охочих.

Завдяки “Першій українській загальнопрактичній кухні” Ольгу Франко істинно вважали гросмайстринею галицького кулінарного мистецтва.

Титульна сторінка книги Ольги Франко “Перша українська загальнопрактична кухня” (фото: genderindetail.org.ua)

Настали темні часи

У 1930-х роках, напередодні Другої світової війни, Ольга Франко з Петром і двома донечками переїхали до Харкова. Це якраз період сталінських репресій і Голодомору, який кулінарка могла бачити на власні очі. Проте її сім’я цього не зазнала, оскільки вони були польськими громадянами на той час. Ольга не могла просто спостерігати за стражданнями людей, тому потайки ділилася їжею з перехожими на вулицях міста.

Згодом вона написала ще одну книжку “Всенародня кухня”, яку видала у Львові 1937 року. Тут рецепти страв розділялися на чотири групи за порами року та часом дня (сніданки, обіди й вечері). Окремо також було сімейне ощадне харчування, що відповідало вимогам тієї епохи.

Петро Франко тим часом став делегатом Народних зборів до Москви й Києва, депутатом Верховної Ради УРСР, деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі у Львові та першим директором новоствореного музею Івана Франка у Львові.

Ольга та Петро розуміли, що насправді це “золота клітка”, але не сиділи склавши руки. Наприклад, кулінарка допомагала дружинам так званих “ворогів народу”.

Їхня ниточка обірвалася…

Розпочалася Друга світова війна. У день народження Петра 28 червня 1941 року радянська влада забрала його невідомо куди. За кілька днів він телефоном повідомив, що в Києві. Це була їхня остання розмова. Більше Петро не повернувся додому.

Петро Франко зник безвісти під час Другої світової війни (фото: Вікіпедія)

Світ Ольги Франко руйнувався далі.

У вересні 1941 року фашисти заарештували її старшу доньку Віру. 18-річна дівчина потрапила до німецького концтабору. Після повернення вдома її знову засудили до п’яти років таборів у Воркуті та довічного заслання в Сибіру. Віра повернулася додому після смерті Сталіна 1953 року.

Згодом у 1978 році від онкології померла молодша донька Ольги Іванна. Внуки жінки розповідали, що після цього її суворе обличчя враз стало змученим і старим, так вона переживала цю втрату.

До кінця життя Ольга-Марія Франко залишалася господинею свого дому. Вона дбала про всю свою велику родину, вирощувала городину та продовжувала щодня готувати, бо для неї це було найвище мистецтво.

Ольга-Марія Франко померла у 91 рік 27 березня 1987 року. Її поховали у Львові на Личаківському цвинтарі.

Рецепти з книги Ольги-Марії Франко

Котлета Нельсона

Інгредієнти:

• 700 грамів яловичої вирізки
• одна цибулина
• 250 грамів білих сушених грибів
• 100 грамів сала
• дві столові ложки тертих сухарів
• сіль, перець
• петрушка, кріп
• олія (для смаження)

Як приготувати

М’ясо промийте, надріжте гострим ножем уздовж усього шматка, зробіть один великий м’ясний лист. Накрийте харчовою плівкою та відбийте молотком. Посоліть, поперчіть.

Для начинки відваріть гриби та дрібно наріжте. Так само дрібно нашинкуйте цибулю, обсмажте на пательні до золотистого кольору. Змішайте разом смажену цибулю, гриби, порізане сало, сіль, перець, дрібно нарізану петрушку з кропом та терті сухарі. Вимішайте.

На м’ясний лист рівномірно викладіть начинку, скрутіть у рулет. Рулет перев’яжіть кулінарною ниткою, обсмажте на вершковому маслі з усіх боків до золотистого кольору.

Розігрійте духовку до 180 градусів, випікайте приблизно 40 хвилин. Готовий рулет наріжте на скибки, а подавати можна з грибною підливою.

Рогальки (підківки)

Інгредієнти:

• 650 грамів борошна
• 200 грамів масла
• 200 мл молока
• 6 жовтків
• 30 грамів дріжджів
• 50 грамів цукру
• ваніль
• один білок, цукор, січені горіхи – для прикрашання

Як приготувати

У теплому молоці розчиніть дріжджі з ложкою цукру та ложкою борошна. Залиште, щоб підросли.

Жовтки вимішайте з цукром, додайте ваніль і розчину. Просійте борошно, додайте масло й розчину.

Замісіть тісто, накрийте плівкою, залиште, щоб підросло.

Розріжте тісто на квадрати чи трикутники, скрутіть із них рогалики.

Мочайте в легко збитий білок та цукор із січеними горіхами. Складайте на змащене маргарином деко (робіть відстань між рогаликами, бо вони ростуть).

Запікайте в духовці при температурі 180 градусів протягом 15 хвилин.

Борщ із вушками

Інгредієнти:

На розсіл:

• один буряк (обсмажений на олії)
• одна морква
• один корінь петрушки
• 100 грамів капусти
• одна цибулина
• одна картоплина
• 100 грамів дрібної риби
• сіль, перець до смаку
• 50 грамів сушених грибів
• один лимон

На вушка:

• 70 грамів борошна
• 100 мл води
• квасоля
• гриби
• олія
• сіль, перець

Як готувати

Зваріть розсіл із буряка, картоплі, моркви, капусти, грибів і дрібної риби. Готовий розсіл перецідіть, додайте сік лимона, доведіть до смаку.

Беремося за начинку для вушок. Квасолю замочіть на ніч у холодній воді. Вранці відцідіть, залийте свіжою водою, зваріть до готовності. Готову квасолю перебийте блендером до однорідної маси.

Зваріть гриби, дрібно поріжте. Підсмажте на олії дрібно нарізану цибулю. Вимішайте з грибами та квасолею, посоліть і поперчіть до смаку.

Для тіста на вушка з борошна, води та дрібки солі замісіть еластичне тісто. Поріжте його на невеликі квадратики, у кожну вареничку дайте трохи начинки й зліпіть “вушка”.

Варіть у розсолі, а після того, як вушка спливуть, потрібно варити ще протягом однієї хвилини.

Джерело