17 січня – День святого Антоніо

17 січня католицька церква святкує День  святого Антоніо. Особливо і грандіозні святкування відбуваються на честь святого у південній та центральній Італії.

Святий Антоніо прославився тим, що став одним із перших, хто випробував аскетичне життя в пустелі, повністю відірваний від цивілізації. Тому його вважають засновником чернецтва, нового духовного руху того часу.

Народився Антоніо 251 року в єгипетському містечку Комі, походив з заможної християнської сім’ї. У 272 році після смерті батьків він роздав майно бідним і замешкав у пустелі поблизу Комі, де жив подвижницьким життям. Перші роки свого життя святий Антоній провадив так, як це робили відомі подвижники, всього навчаючись від них.

Відомо, що подвиг відречення од світу в Церкві Божій існує з самого її заснування — як суттєва необхідність в її будові, від святих Апостолів отримавши перші основоположні закони. Але спочатку аскети, зрікшись світу і житейських турбот, залишались у своїх домах, усамітнюючись де-небудь і там віддавались молитвам, роздумам про Бога, постові, чуванням та іншим подвигам. З часом, коли християнство поширилось територіально й численно, багато подвижників почало кидати свої сім’ї та, віддаляючись за поселення, самітньо жило в якій-небудь природній печері, запустілій гробниці або в зробленій невеличкій келії.

До Антонія найревніші подвижники жили переважно саме так і Антоній загорівся бажанням наслідувати їх.

Початок подвижницького життя

Після 305 року Антоній перериває своє усамітнення, щоб на численні прохання організувати чернече життя пустельників, які селилися поруч з ним і наслідували його у підніжжі гори, де знаходилась його печера. Сам Антоній не жив серед ченців, а лише інколи сходив з гори, щоб дати монахам духовну науку. Під час гоніння імператора Максиміана в 311 році він відвідав Александрію, підбадьорював християн і з’являвся в найнебезпечніших місцях. Коли гоніння стихли, в 313 році Антоній пішов ще далі — на берег Червоного моря, в монастир поблизу Суецької затоки в Піспірських горах. Тут, щоб позбавити послідовників, які приносили йому хліб від клопоту, він обробляв сам невелике поле.

У 342 році, проживши самотньо близько 70 років, Антоній відвідав відлюдника Павла Пустельника, що прожив в пустелі близько 90 років і повідомив йому про те, що християнські гоніння в Римській імперії припинилися і що з’явилася єресь аріанство, а коли той помер, то поховав його.. Близько 350 року за наполегливим запрошенням Афанасія Великого, Антоній залишив усамітнення і прийшов до Александрії, щоб виступити в суперечці проти аріан.

Антоній помер 356 року в своїй печері на горі, проживши 105 років. Мощі св. Антонія перенесли до Александрії, згодом до Константинополя. Візантійський імператор подарував їх французькому графу Жоселіну, який переніс їх до Сент-Антуан-л’Аббеї в департаменті Ізер у Франції. Канонізований церквою.