Легенева чума симптоми та профілактика
Лютий 6, 2016Таке захворювання як легенева чума у людини розвивається при передачі повітряно-крапельним шляхом, тобто потрапляючи в організм за допомогою органів дихання. В організмі хворого первинна реакція характеризується швидким розвитком в легких множинних вогнищ запалення.
Легенева форма має дві стадії хвороби. Перша характеризується наявністю загальних симптомів, а другу стадію характеризують різкі зміни в легенях. У період хвороби можна відзначити такі періоди як початкове гарячкове збудження, розпал хвороби і сопорозний період, коли прогресує задишка, а часом і кома. Другий період епідемічно більш небезпечний, оскільки він супроводжується дуже рясним виділенням мікробів.
У чуми легеневої клінічна картина може бути дуже різноманітною. Зазвичай хвороба починається раптово, без будь-яких продромальних явищ. Хворий відчуває сильні головні болі, озноб, слабкість, болі в кінцівках та попереку, а часто блювоту і нудоту. У хворого особа набуває червоний колір, стаючи одутлим. Температура тіла швидко зростає до 40,5. У цей час хворий ставати неспокійним, він може почати скаржитися на грудні болю. Пульс частішає, а іноді може з’являтися аритмія. Всі описані вище симптоми проявляються в найперші добу захворювання.
У хворих у розпалі хвороби може відзначатися задишка і почастішання дихання, які продовжують посилюватися з розвитком хвороби. Скарги можуть бути на відчуття стиснення у грудях або ж на відчуття нестачі повітря. Іноді пацієнти відчувають почуття страху неминучої смерті. Вони можуть спробувати встати і вийти з палати. У агональну період у хворих відзначалася різко виражена адинамія і поверхневе дихання.
До досить поширених симптомів чумної пневмонії відноситься кашель, як правило, зі слабкий виділенням мокротиння. Мокрота, яка виділяється спочатку, може мати слизову або слизисто-гнійну структуру, однак через деякий час в ній починають з’являтися прожилки відхаркувальний крові. У більшості випадків мокрота набуває піняву структуру яскраво-червоного кольору, виділяючись в дуже великій кількості. У мазку з мокротиння на самому початку хвороби чумного мікроба можна і не виявити або ж зустріти в малій кількості. А от у період розпалу хвороби в мокроті присутня величезна кількість чумного мікроба.
Стадія первинної чумної пневмонії може протікати в не зовсім типовою формі. Часто мокрота хворих на чуму схожа на мокроту, що утворюється круппозной пневмонії, з її короткочасним виділенням. Рідко мокрота може взагалі відсутні. Часом у хворих відзначається сильне кровохаркання, яке викликає підозри на туберкульоз. У випадку вкрай важкої форми у хворих кашлю не буває, проте якщо дати їм відкашлятися, то однозначно з’явитися мокрота пофарбована кров’ю.
На початку хвороби зміни в легенях виражені дуже слабо або ж взагалі відсутні. Але і в розпал хвороби ці дані мізерні. Для чумної пневмонії характерна відсутність певних даних у хворих, що й суперечить їх загального важкого стану. Навіть при глибокому і великому ураженні легень у хворих при перкусії притуплення немає взагалі або ж воно помітно на невеликих ділянках. При прослуховуванні хрипи здебільшого не відзначаються.
Якщо ж за 2-3 дні хворим первинної легеневої чумою не буде надана необхідна медична допомога, то, як правило, відбувається летальний результат, оскільки захворювання протікає швидко з високою контагіозністю.
Екстрена профілактика при легеневій чумі
Особам, які були в спілкуванні з хворими чумою, в цілях профілактики чуми прописують антибіотики з тривалістю курсу лікування до 5 діб.
В організм двічі на добу вводять стрептоміцин з дозуванням – 0,5 м. У разі призначення мономицина, то його слід вводити двічі на добу внутрішньом’язово по 0,5 м. Екстрена профілактика також проводитися за допомогою антибіотиків тетрациклінового ряду.
Профілактика і лікування легеневої чуми
Необхідна профілактика, лікування легеневої чуми проходить наступним чином. Спеціальна вакцина, яка готуватися з убитих за допомогою нагрівання збудників чуми, здатна після 3-х кратного введення з проміжками в 2 тижні створити необхідний імунітет. Надалі для підтримки необхідного імунітету необхідно кожні 2 роки робити ревакцинацію. А ось жива суха вакцина проти чуми вводиться один раз, що дозволяє створити імунітет на період до 6 місяців. При самих несприятливих епідемічних умовах після закінчення 6 місяців треба провести ревакцинацію.
Діагностика в лабораторних умовах грунтується на безпосередньому виділенні самого збудника чуми, необхідному визначенні антигену в досліджуваному матеріалі, а також у виявленні в сироватці крові специфічних антитіл. Матеріалом для подібних досліджень є: вміст везикул, бубон, карбункулів, пустул, вміст слизу і мокротиння з носоглотки, кров, кал.
У крові хворого може виявлятися нейтрофільний лейкоцитоз, а от у період одужання можуть з’явитися лімфоцитоз, лейкопенія, небезпечне зниження кількості еритроцитів і гемоглобіну. В аналізах сечі виявляються сліди білка. Обов’язкова наявність епідеміологічних і клінічних даних, а також своєчасне виявлення грамнегативних овоідную біполярно забарвлених паличок дає можливість запідозрити чуму на ранній стадії. Однак остаточний діагноз можна поставити лише на підставі обов’язкового виділення та ідентифікації культур.
Для профілактичного лікування чуми застосовуються такі види антибіотиків- дигідрострептоміцин, стрептоміцин, хлортетрациклин, пасомицин, окситетрациклін, дибиомицин.
