Розлучені батьки мають рівні права на виховання дітей

Народившись, дитина отримує право жити і виховуватися у сім’ї, знати своїх батьків, отримувати від них захист своїх прав і законних інтересів.

Мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Якщо дитині виповнилося чотирнадцять, вона сама вирішує з ким залишитися

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини визначають за згодою батьків. Якщо ж дитина досягла десятирічного віку, вона має право висловлювати своє бажання жити з кимось із батьків і за згодою з ними приймають остаточне рішення. Якщо ж дитині виповнилося чотирнадцять, місце проживання дитина може визначати сама.

Утримання дитини визначається  договором або ж через суд

Сімейний кодекс України передбачає, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, в якому визначити розмір та строки виплати. Договір між батьками має бути укладено письмово і потребує нотаріального посвідчення. У разі невиконання одним із батьків його умов, аліменти з нього можуть стягувати на підставі виконавчого припису нотаріуса.  За відсутності згоди між батьками щодо утримання дитини, один із батьків, з яким вона проживає, може позиватися до суду. За рішенням якого аліменти присуджуються у частці від доходу іншого з батьків у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів, а також той, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, наприклад, розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом.

Право на виховання дитини  можна довести в органах опіки чи суді

Буває й таке, що той з батьків, з ким проживає дитина, не дозволяє іншому реалізовувати своє законне право на участь у вихованні дитини.

Той із батьків, котрий живе окремо і має заперечення стосовно участі у вихованні дитини, звертається у відповідну службу у справах дітей районної державної адміністрації. Вони звертаються до органів опіки та піклування і це питання розглядає комісія з питань захисту прав дитини на засіданні. Рішення такої комісії є обов’язковим до виконання.

Якщо ж рішення комісії не влаштовує позивача, то  він має право звертатися до суду із позивною заявою, в якій обгрунтовує власні бажання щодо взяття участі у вихованні дитини. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення в першій інстанції, якщо іншого не було встановлено законом.

Щоправда, перший крок можна обійти і відразу ж звертатися до суду. Та якщо рішення стосовно участі у вихованні дитини від органів опіки та піклування є, суддя повинен звернути належну увагу на нього.

Якщо ж рішення не виконується, то той, хто доводить своє право на виховання дитини, може позиватися до суду.

Проблема у тому, що багато батьків не розуміють, що це не є майновий спір і тут мова не може йти про поділ дитини як майна. А на превеликий жаль, через це страждають діти.