Ольга Голубовська: У всьому, що стосується COVID, – 90% політики

– У ВООЗ закликали знову носити маски через зростання захворюваності на COVID-19. Яка нині ситуація в Україні, зокрема щодо тяжкості перебігу хвороби та частоти госпіталізацій? Які штами і субваріанти штамів SARS-CoV-2 циркулюють?

– Із появою штаму Омікрон, а він з’явився трохи більше року тому, летальність від коронавірусної інфекції знизилася на 90%. Але, на жаль, Омікрон має особливість – він призводить до загострень хронічних захворювань, причому навіть тих, про які людина може взагалі не знати.

Зараз циркулюють багато різних субваріантів Омікрона – Кракен, Пірола та інші, але я раджу не зациклюватися на них та їхніх назвах, адже для клініцистів між ними особливої різниці немає. Ці субваріанти можуть відрізнятися за певними епідеміологічними характеристиками, наприклад легше передаватися від людини до людини, але спричиняють однакові форми захворювання.

Треба стежити тільки за одним: чи не з’явився у світі якийсь новий штам SARS-CoV-2, який, якщо говорити мовою фахівців, “викликає занепокоєння”. Останній такий штам на сьогодні – це Омікрон і до 20 його субваріантів. До цього був Дельта, ще раніше – британський варіант (Альфа). І якщо немає нового штаму, який би викликав занепокоєння, не варто хвилюватися.

Зараз ми переважно госпіталізуємо людей з інших стаціонарів, де вони отримували лікування з приводу інших патологій – інфаркту міокарда, інсульту тощо. Саме там вони заразилися, тобто відбулося внутрішньолікарняне інфікування. На жаль, таких випадків багато. У цих людей на тлі супутньої патології може розвиватися дуже тяжка форма коронавірусної інфекції, що може призвести до смерті внаслідок дихальної недостатності.

Тяжкі форми коронавірусної інфекції розвиваються і в людей, які не отримували необхідну терапію із самого початку захворювання і пізно звернулися по допомогу.

Основне, що треба пам’ятати: COVID-19 – це виліковне захворювання, і дуже важливо своєчасно його діагностувати та призначити правильне лікування.

Своєчасне лікування вирішує найголовніше стратегічно важливе питання – щоб людина вижила. Друге питання – щоб вона вижила без наслідків. COVID-19 має наслідки, тобто постковідний синдром. І тому так важливо якомога швидше розпочати специфічну терапію, спрямовану на збудника.

– Ви сказали про внутрішньолікарняне інфікування. Мені теж відомо про аж ніяк не поодинокі випадки зараження коронавірусом та грипом уже в стаціонарах, куди люди госпіталізуються з приводу інших захворювань, наприклад із виразкою шлунка чи для хірургічного втручання. Що ж відбувається в наших медичних закладах?

– Я вважаю, що це наслідок розвалу санітарно-епідеміологічної служби. Усі питання у нас зараз вирішуються ситуативно. А епідеміологія – це системна, стратегічна наука. Наголошую: насамперед стратегічна, а не тактична. Тактична – це коли ситуативно і швидко щось зробили, а стратегічна – це орієнтована передусім на прогнозування.

Упродовж 5 років у нашій країні вищі медичні навчальні заклади не випускали лікарів-епідеміологів. Цим питанням зайнялися лише тоді, коли з’явився COVID-19. Саме тоді повернули посаду головного санітарного лікаря. Проте ламати – не будувати, і, на жаль, ми втратили школи, які у нас були дуже сильними. Звісно, у нас є спеціалісти, але якщо немає системи, то вони працюють поза системою. А якщо вони працюють поза системою, то й система не функціонуватиме так, як потрібно. А це одна із складових біобезпеки держави.

Студенти-медики (фото: УНІАН)

– А як Ви можете прокоментувати ситуації, коли сімейний лікар здебільшого поза зоною досяжності або ж до нього немає вільних віконець на запис, бригада екстреної допомоги на виклики не виїжджає, і пацієнти з підозрою на коронавірусну інфекцію самостійно ходять по медичних закладах, намагаючись потрапити на прийом? Особливо складна ситуація в селах, і не обов’язково в зоні бойових дій. Такі ситуації трапляються навіть у Києві.

– Коли впроваджували реформу охорони здоров’я, лікарів, які висловлювали сумніви чи заперечення, звинувачували в участі у якихось схемах.

Так от, лікарів особливо і не зачепила ця реформа, адже лікарі, які захворіли, знайдуть, до кого звернутися, і допоможуть один одному.

Ця реформа зачепила простих людей.

Ми попереджали, що в населення будуть проблеми з доступом до медичної допомоги. А не мати такого доступу небезпечно за будь-якої хвороби.

Однак у разі хронічних захворювань здебільшого є хоч якийсь запас часу, навіть у людей із деякими онкологічними захворюваннями, тоді як інфекційна патологія розвивається дуже швидко, іноді – блискавично. Віруси – це не бактерії. Вони не дають часу навіть отямитися.

Дуже важливо, щоб людина мала доступ і можливості для діагностики. Тільки в такому випадку лікар зможе своєчасно втрутитися в патологічний процес і призначити відповідну терапію. Якщо лікарі мають необхідні засоби терапії, вони “обривають” патологічний процес, а в більшості випадків вони ці засоби мають.

Якщо ми говоримо про вчасно встановлений діагноз, то в разі коронавірусної інфекції і грипу йдеться про перші дні від початку захворювання. Саме з перших днів треба пригнічувати дію вірусів на організм.

У нас нерідко цей процес затягується: доки людина шукає сімейного лікаря (а це буває непросто, і багато лікарів узагалі виїхали), вона хворіє вдома, лікується на свій розсуд або ж ніяк не лікується, і звертається по допомогу вже в тяжкому стані, коли лікарі нічого не можуть зробити.

В епідеміології є таке поняття: неможливо оцінити подію, яка не відбулася. Тобто завдяки роботі епідеміологів вдається локалізувати вогнище інфекції, при цьому людей за потреби вакцинують чи призначають екстрену профілактику, і подія не відбувається, адже їй запобігли. А отже, її складно оцінити, тому що її уникнули.

Щось подібне спостерігається і стосовно розвитку інфекційного захворювання. Якщо захворювання вже почалося, тобто його не вдалося уникнути, треба запобігти розвитку тяжких форм. І коли лікарі завдяки своєчасному лікуванню запобігають тяжким формам, усім чомусь здається, що це було дуже просто, хоча насправді це не так.

У нашій країні інфекційні стаціонари були виділені в окрему структуру, адже ми – країна хронічних епідемій. Історично так склалося, що у нас – революції, війни, голод, епідемії. І окрема структура, про яку я сказала, виникла не на рівному місці. А її, орієнтуючись на Захід, зруйнували.

На Заході ж структура така: є величезне приймальне відділення, і туди приходять люди. Хтось – народжувати, хтось – із струсом мозку, хтось – із переломом руки чи ноги. І от до цього натовпу заходить одна людина, яка кашляє і чхає, і від неї всі заражаються. Так, власне, і виникають епідемії. Тож якщо ми реформувалися за західним зразком, очікувано, що таке буде і в нас.

Ми рівняємося на європейські країни та США, але я не розумію, чому ми не можемо мати щось своє. Тим більше, те, що в наших реаліях є більш раціональним.

Попри все, зокрема й демотивований стан багатьох медичних працівників, які займалися епідеміологією, в ситуації з COVID-19 ми вистояли досить непогано. А серед розвинених країн найбільш постраждалими є США з їх ресурсами та фінансуванням. Це підтверджує той факт, що їхні системи не розраховані на катастрофи, спричинені інфекційними захворюваннями, адже там давно не було серйозних епідемій.

– А яка ситуація щодо вакцинації проти COVID-19? Чи ефективні ті вакцини, які зараз наявні, проти нових штамів?

– Вакцинуватися проти COVID-19 доцільно лише двовалентною вакциною, тобто тією, яка містить і Омікроновий компонент. Усі інші вакцини вже заборонені до застосування у всьому світі, тому що вони неефективні.

– Тобто вакцини, якими ми вакцинувалися раніше, вже не спрацюють?

– Омікрон, який зараз циркулює, якраз і виник як штам, що викликає занепокоєння. Такі штами вислизають від імунітету. Більше того, від імунітету вислизають навіть ті вакцини, які містять Омікроновий компонент.

Я не говорю, що не треба вакцинуватися. Особливо людям із груп ризику бажано і вакцинуватися, і дотримуватися певних правил, щоб уникнути інфікування. Але все це необхідно здебільшого для того, щоб запобігти тяжким формам захворювання.

Водночас якщо вакцина не містить Омікронового компонента, то я не бачу сенсу нею вакцинуватися взагалі. Так само не бачить сенсу і FDA (Управління з контролю якості продуктів харчування та лікарських засобів США) – вони заборонили застосовувати такі вакцини.

Протикоронавірусні вакцини, якими ми вакцинувалися раніше, сьогодні вже не дієві (фото: Getty Images)

– Отже, не треба дивуватися, що вакциновані всіма дозами люди хворіють?

– Звичайно, було зрозуміло, що вакцина проти COVID-19 не забезпечить повного захисту, як і вакцина від грипу.

Повторюся, що для людей із груп ризику вакцинація показана насамперед для зменшення ризику більш тяжких форм захворювання.

Вакциновані люди і хворіють, і навіть помирають. І якщо захворювання вже виникло, над лікарями не має тяжіти статус вакцинації в тактиці ведення пацієнта.

Грамотна робота з пацієнтами полягає в тому, щоб пояснити їм: навіть якщо ви вакциновані всіма дозами, але захворіли, ви повинні негайно звертатися до лікаря і не сподіватися на легкий перебіг. Якщо у вас немає доступу до лікаря, треба мати вдома експрес-тести. Іноді результати цих тестів бувають хибнонегативними. Але якщо при цьому є явні ознаки захворювання, обов’язково слід шукати лікаря. Окрім коронавірусної інфекції та грипу, можуть бути й інші небезпечні захворювання, наприклад тяжка менінгококова інфекція.

Водночас якщо за наявності клінічної картини тест на коронавірусну інфекцію позитивний – це вже фактично встановлений діагноз.

Унаслідок непродуманої інформаційної кампанії щодо вакцинації щеплені всіма дозами люди навіть помирали, зокрема й наші колеги-медики. І коли їх запитували, чому вони своєчасно не зверталися по допомогу, вони відповідали: ми вакциновані, а тому були впевнені, що взагалі не захворіємо.

Але якщо захворювання вже розвинулося, немає різниці, вакцинована людина чи ні – усіх пацієнтів треба вести однаково. І працювати і з лікарями, і з населенням щодо важливості своєчасного лікування.

– Стосовно грипу: чим небезпечне це захворювання?

– Грип небезпечний тим, що спричиняє незворотні зміни в легенях уже на третій день від початку захворювання. Хворій на грип людині навряд чи навіть спадає на думку, що через 5 днів вона може померти.

Тактика дій така: якщо підвищується температура тіла і є респіраторні прояви, особливо саднення за грудиною (там, де розташована трахея – грип уражає в основному трахею), треба прийняти протигрипозний препарат одразу ж, а вже потім розбиратися з діагнозом. Тільки так можна виграти час.

Слід уважно стежити за самопочуттям і бити в усі дзвони, якщо з кожним днем ставатиме хоч трохи, але гірше.

У США навіть дозволено таку тактику: якщо спостерігається значне зростання захворюваності на грип чи коронавірусну інфекцію, людина може зробити експрес-тест у найближчій аптеці, і якщо його результат буде позитивним, фармацевт одразу ж видає хворому противірусний препарат.

Вакцинуватися від грипу можна протягом усього епідсезону (фото: facebook.com/ulanasuprun)

– Чи можна вакцинуватися проти грипу зараз, фактично в розпал епідсезону? Вакцинація проти грипу платна для всіх?

– Вакцинуватися від грипу можна протягом усього епідсезону, проте зараз після щеплення на якийсь час треба ізолюватися. Адже вакцинація – це втручання, яке впливає на імунітет.

Вакцина проти грипу відносно безпечна. І так, вона платна.

– Чи є пацієнти, які одночасно хворіють і на грип, і на COVID-19?

– Так, це ко-інфекція, або мікст-інфекція. Може бути і тридемія – одночасне зараження і грипом, і коронавірусною інфекцією, і респіраторно-синцитіальною інфекцією.

Респіраторно-синцитіальна інфекція небезпечна для дітей до 1 року і для людей похилого віку, адже вона також спричиняє тяжку дихальну недостатність. І зараз у нас у стаціонарах є такі пацієнти. Але повторюся: чим би людина не хворіла, найголовніше – своєчасно розпочати лікування.

– Як лікують коронавірусну інфекцію? І що можуть зробити українці, які захворіли на COVID-19 або грип, щоб вберегтися від ускладнень? Зокрема, в тих ситуаціях, коли доступ до медичної допомоги обмежений?

– Зараз уже є інноваційні препарати для лікування COVID-19, і найефективніший серед них – Паксловід (Нірматрелвір/Ритонавір), який скоро з’явиться у продажу і в Україні.

Є й вітчизняні виробники і противірусних препаратів, і експрес-тестів. Їхня продукція більш доступна.

Противірусні препарати, як і експрес-тести, слід мати вдома. Адже може захворіти вся родина одночасно, і ніхто не зможе навіть нікуди вийти. Або ж просто не буде можливості кудись вийти, адже ми живемо в умовах бойових дій.

Люди зараз багато мігрують, і ці препарати й тести я раджу скрізь возити із собою.

Алгоритм дій у разі захворювання такий: тестування – якщо результат позитивний – прийом противірусного препарату.

Так можна розвантажити і сімейних лікарів.

До речі, на кінець другого року пандемії лікарям уже було значно легше працювати, адже багато пацієнтів знали, що треба робити у разі інфікування. Люди, які перехворіли, навіть передавали один одному “по колу” призначення від лікаря. За нормальних умов це неправильно, але за тих умов, у яких ми тоді опинилися, це дуже розвантажило систему медичної допомоги і також дало змогу уникнути колапсу. Лікарі займалися значною кількістю хворих у тяжкому стані, а для амбулаторних пацієнтів не вистачало ресурсу. Сімейні лікарі також були дуже перевантажені.

Щодо лікування, то мене дуже дивує таке: випити антибіотик для більшості людей – жодних проблем. Так само, як і жарознижувальний препарат.

Лікарі-інфекціоністи високої температури тіла не бояться, адже це свідчить про адекватну імунну відповідь організму. А пацієнти бояться. Вони приймають і жарознижувальний препарат, і для чогось ще й антибіотик, чого робити взагалі не можна у разі вірусних інфекцій.

Хочу порадити всім уважно прочитати інструкцію до будь-якого жарознижувального препарату, того ж самого парацетамолу. Мені цікаво: невже людей там нічого не лякає?

Але є упередженість лише щодо противірусних препаратів, і точаться цілі дискусії про те, які вони токсичні. Причому нагнітають ситуацію навіть деякі лікарі.

А потрапити в реанімацію – це не токсично? Там призначають такі схеми лікування, що треба мати дуже міцне здоров’я, щоб це все взагалі витримати. А для людей, які потрапили до реанімації, уже й іншого виходу немає, та й результат не той, аніж міг би бути за умови своєчасного амбулаторного лікування.

Тому наголошую: не треба боятися прийому противірусних препаратів. Боятися слід тільки прогресування захворювання і розвитку ускладнень.

Щодо самого лікування було багато дискусій. Адже ми мали справу з новим збудником, і доказових препаратів, звісно, не було.

Процедура отримання доказів є дуже тривалою, але ж клінічний ефект препарату лікарі бачать одразу. У реанімаціях усім підряд призначали гідроксихлорохін, хоча одразу було зрозуміло, що він працює погано. Але його продовжували призначати.

ВООЗ забороняла застосування ремдесивіру, тому що він у дослідженнях не отримав позитивного результату, але при цьому не врахували дизайн дослідження. У дослідженнях цей препарат починали призначати в реанімації, тому й ефекту не було.

16 жовтня 2020 року у ВООЗ заявили, що Ремдесивір – неефективний препарат для лікування COVID-19, а 22 жовтня 2020 року FDA затвердило цей препарат як першу лінію лікування коронавірусної інфекції.

Ось такі гойдалки відбувалися на глобальному рівні. Тож що могло бути в головах у лікарів?

І коли змінили дизайн дослідження й почали призначати ремдесивір у перші 5 днів захворювання, як і потрібно, то вже й ВООЗ визнала його ефективність як препарату для збереження життя, а у 2022 році внесла до свого протоколу лікування.

А експерти були заточені на отримання фактичних даних. Люди в цей час помирали пачками, проте треба було сидіти і чекати на результати досліджень. При тому, що в клініці уже було очевидно, як і чим треба лікувати хворих. Відбувався отакий абсурд: немає результатів досліджень і рекомендацій – а отже, треба чекати два роки, доки вони з’являться.

І зараз усіляко замовчують питання цвинтаря хворих, які померли від ускладнень COVID-19 – людей, яких можна було врятувати. Замовчують, ніби нічого й не сталося.

На вашу думку, наскільки зменшується ризик розвитку дихальної недостатності і госпіталізації, якщо починати лікування не з реанімації, а з перших днів захворювання?

– На 80%?

– Майже вгадали – на 89%. І це – офіційні дані. Відповідне дослідження провели ще тоді, коли циркулював британський варіант SARS-CoV-2, що мав високі показники летальності. Тобто навіть ще до появи штаму Дельта.

У Центрах із контролю та профілактики захворювань США (CDC) у 2022 році провели зовнішній аудит, і колишня їх генеральна директорка Рошель Валенскі, яка вже пішла у відставку, заявила, що хоч вони і готувалися до пандемії, проте все провалили.

Вона так і написала у звіті: замість того, щоб розробити план дій, усі експерти чекали результати досліджень.

Лікарів, які заперечували, у розпал пандемії звільняли як таких, що використовували недоказові методи.

Тривалі локдауни під час COVID-19 були не виправдані, вважає Голубовська (фото: УНІАН)

– На Вашу думку, чи були виправдані тривалі локдауни в нашій країні?

– Раніше я говорила про те, що у всьому, що стосується коронавірусної інфекції, – 80% політики. Зараз думаю, що всі 90%.

Звісно, вірус був і є, як і пандемія. Люди помирали цілими родинами, і ми ніколи раніше з таким не стикалися.

Але як тільки почалася повномасштабна війна, раптово не потрібні стали ані сертифікати про вакцинацію, ані обмежувальні заходи.

Тривалі локдауни були не потрібні і не виправдані, за винятком першого.

Перший я підтримувала, тому що ми були абсолютно не готові до пандемії. У нас не було головного санітарного лікаря, не було санітарних лікарів у регіонах, не було жодного нормативного документа.

Локдауни, тобто обмежувальні заходи, за такого захворювання допомагають “збити” хвилю, сповільнити вертикальне зростання.

Коли обмежувальні заходи послабили, вірус, звісно, взяв своє. Але ми, працюючи цілодобово, вже хоч якось підготувалися. Із цих міркувань перший локдаун був виправданим.

А от щодо наступних – який же це локдаун, коли в розпал циркулювання штаму Дельта людей гнали вакцинуватися на вокзал? Для мене це було схоже на фільм жахів. У нас відбувалося вертикальне зростання захворюваності, ресурсів не вистачало, ліжкомісць не вистачало, а на вокзалі – масова вакцинація. І натовпи з молодих людей, які легко переносили захворювання, але були носіями вірусу і рушієм епідемії, заражали в чергах людей похилого віку.

Усі протиепідемічні заходи мають бути спрямовані на розосередження людей, а в нас були ось такі скупчення.

На мій погляд, як спеціаліста, такі заходи були виконанням чиїхось науково не обґрунтованих забаганок.

Ще у 2021 році на Всесвітній асамблеї охорони здоров’я ВООЗ попередила про нову пандемію.

І люди повинні зрозуміти головне: якщо виникне нова епідемія, насамперед треба слухати спеціалістів, тобто епідеміологів та інфекціоністів, а не псевдоекспертів, яких у розпал пандемії COVID-19 розвелося невиправдано багато.

– Завдяки чому, на Вашу думку, вдалося уникнути спалаху холери, черевного тифу та інших інфекцій після теракту на Каховській ГЕС?

– Завдяки тому, що там не було людей у такій кількості, щоб виник спалах. Не було скупчень, а тому інфекції не поширювалися. А поодинокі випадки захворювань, звісно, були.

– Спалахів яких інфекційних захворювань в Україні очікують фахівці? Зараз багато говорять про ймовірність спалаху кору, шлунково-кишкових інфекцій, нових спалахів гепатиту А.

– Соціальні катаклізми завжди супроводжуються спалахами інфекцій. Захворювань дуже багато, починаючи від гемоконтактних інфекцій і закінчуючи тими, які передаються від гризунів, у тому числі трансмісивними. Природно, що ситуація погіршуватиметься.

Той самий гепатит А виявляють у різних регіонах України, просто так сталося, що на Вінниччині захворюваність на нього досягла рівня спалаху.

Але боятися не потрібно. Ресурс у нас є, лікарі є, ми не на безлюдному острові.

Я раджу всім подивитися фільм “Епідемія” режисера Вольфганга Петерсена. Він вийшов на екрани в 1995 році. Це майже документальна стрічка про смертельно небезпечний вірус – на мою думку, один із найкращих фільмів про епідемії.

Кадр з фільму “Епідемія”

Джерело