Оприлюднені вражаючі факти про виникнення української мови
Грудень 14, 2015Згідно з висновками багатьох мовознавців, українська мова виникла набагато раніше, ніж вважає офіційна наука.
На думку цих дослідників, українська мова є найдавнішою з живих слов’янських мов, а російська мова новіша й походить від української церковної мови (церковнослов’янської).
448 р. н.е. візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли (на території сучасної України), записав слова “мед” і “страва”.
Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної родини. Це єдина на сьогоднішній день державна мова в Україні. Також є однією з офіційних мов Придністров’я та частини Сербії. В 1918—1920 рр. вона була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.
Українською розмовляють в Україні й у тих країнах, де є чимала українська діаспора (наприклад, у США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Росії).
В різні часи мовознавці висували різні гіпотези з приводу виникнення української мови. В наш час є дві гіпотези, визнані в наукових колах:
концепція славіста, доктора філософії, академіка Ю. Шевельова — українська мова безпосередньо виділилася з праслов’янської мови.
концепція російського мовознавця О. Шахматова — українська мова виникла зі спільноруської прамови, від якої походять й інші “руські мови” (північно-великоруська, південно-великоруська та білоруська).
Однак, ця версія, на думку багатьох лінгвістів, є недовершеною, оскільки українська мова суттєво відрізняється від інших “руських” мов різними фонетичними явищами та лексикою. З точки зору лексики, найближчими до української є білоруська (84%), польська (70%) та сербська (68%) мови. Російська — на четвертому місці (62%). А якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис із білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською — тільки 11.
Згідно з дослідженнями багатьох мовознавців, українська мова виникла набагато раніше, ніж вважає офіційна наука. На думку цих дослідників, українська мова є найдавнішою з живих слов’янських мов, а російська мова новіша й походить від української церковної мови (церковнослов’янської).
Українська була дуже тісно пов’язана зі старослов’янською — спільною мовою предків сучасних слов’ян, так само як санскрит, є мовою, найближчою до спільної мови перших індоєвропейців (арійців). До речі, в українській мові є багато слів, які майже ідентичні словам у санскриті: “повітря”, “кохати”, “кінь”, “дерево”, “вогонь”.
Учений В.Кобилюх у своїх роботах доводить, що українська мова сформувалася в Х-IV тисячоліттях до нашої ери. Тому походження найважливіших українських слів слід шукати саме в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах, які виникли значно пізніше. Самим свідченням того, що праукраїнська мова поширилася по всій земній кулі, є давні топоніми й гідроніми, які збереглися до наших днів.
Але залишимо суперечки про походження нашої мови історикам і мовознавцям. Натомість наводим 10 цікавих фактів про українську мову:
-
448 р. н.е. візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли (на території сучасної України), записав слова “мед” і “страва”.
-
Українська мова — одна з найкрасивіших мов у світі. На мовному конкурсі в Італії її було визнано другою за мелодійністю мовою світу після італійської.
-
Українська абетка є одним з варіантів кирилиці, вона налічує 33 літери.
-
Українська мова — одна з найпоширеніших мов у світі, і за кількістю носіїв посідає, за різними даними, 26 або 32 місце в світі.
-
Українська мова дуже багата на синоніми. Наприклад, слово “горизонт” має 12 синонімів. Але абсолютний рекордсмен – слово “бити”. Згідно з “Коротким словником синонімів української мови”, їх аж 45.
-
Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово “вороги” – “вороженьки”.
-
З ХVІІІ до ХІХ ст. в українській мові використовувалося близько п’ятдесяти різних систем орфографії. За кількістю систем письма українська мова перевершує навіть монгольську, яка зазнала дуже багато змін у правописі.
-
Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера “п”; на цю літеру також починається найбільша кількість слів. Літера “ф” – найменш уживана буква українського алфавіту. Слова, які починаються з цієї літери, в переважній більшості випадків прийшли в українську мову з інших мов.
-
Найдовшим словом, яке існує в українській мові, є “дихлордифенілтрихлорметилметан” (назва хімікату, що використовується для боротьби зі шкідниками). Слово містить у собі аж тридцять літер!
- Іменник у нашій мові має 7 відмінків (один з них – кличний). Це відрізняє українську від інших східнослов’янських мов.
Хотілося б додати, що мова — це не просто засіб спілкування, а й культурне обличчя нації. Тож цілком логічним, на мою думку, є той факт, що народ, який недбало ставиться до рідної мови, культури, не має і своєї незалежної, розвиненої та стабільної держави.
Нехай рядки Шевченка “..І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь..” занадто “хрестоматійні”, та все ж у міркуваннях про українську мову на думку завжди спадають саме вони. Якби українці послуговувались цими словами як життєвим девізом і не цуралися своєї мови, певно, багато що в Україні змінилося б на краще.
Щодо абетки, та мабуть було би краще казати: “АЗБУКА”,
більш давнє значення поєднання усіх букв в певній послідовності від першої до тридцять третьої…Найбільше вражає те, що майже всі ці тридцять три букви походять від однієї букви, що нагадує букву(!) У, ОУ-по звучанню. В російській мові (языке) немає слова “мавка”, а мавка відкривала “в дусі” значення усіх подій, речей, та суті всякої матерії…Православ’я зародилось від світогляду давніх українців – русичів на своїх землях, та не на півночі, де річки течуть переважно не на південь(!) , на північ, та вночі хіба хто що побачить, окрім зі-рки, – А.?! Сонце – серце, се РЦЕ…РКИ-кажи! РЦЕ-каже…
Ближче до істини вчені, які у своїх роботах доводить, що українська мова сформувалася в Х-IV тисячоліттях до нашої ери, а її походження слід шукати саме в санскриті. Сьогодні уже є доводи існування трипільської культури до 5500-2750 років до нашої ери. Розвиток мови відбувався по схемі «санскрит – старослов’янська мова – сучасні українська, білоруська, польська, сербська, словацька та інші споріднені мови». В доведення цього можна навести назви місяців, які згідно старослов’янському календарю мали дивовижне за красою звучання і влучну назву: Сечень (начало з 23.12.2007), Студень, Лютень, Березень, Цветень, Травень, Червень, Зарев, Серпень, Рюень, Листень, Грудень. У білорусів: Студзень, люты, сакавик, красавик, май (травень), чэрвень, липень, жнивень, верасень, кастрычник, листапад, снежань.
За висловлюванням російського патріарха, відомі філологи Кирило і Мефодій зіткнулись з тим, що слов’яни розмовляли на «незрозумілій їм мові», мабуть дуже для їхнього розвитку важкої для засвоєння, тому придумали «спрощений» алфавіт.
А ось такий вид мала колись та сама складна для прибульців азбука:
Азъ «А» – Я, это человек с его внутренним осознанием самого себя. Это Бог, живущий и созидающий на земле.
Боги «Б» – Множество Богов в древней славянской культуре, которые управляют всем существующим на Земле и на Небесах. Это Творец, имеющий свои Цели и свою Волю.
Вѣди «В» – Ведать, а значит, знать. Я ведаю, Я — обладающий информацией.
Глаголи «Г» – Глаголить. – Говорить, передавать информацию другим людям.
Добро «Д» – Доброе деяния, открытость, чуткость, правильные поступки человека.
Есть «Е» – Бытие — это форма жизни, в которой живет человек, жизненный уровень, которого он достиг.
Есмь«ЙЕ» – Cвязка, предлог, определение.
Животъ«Ж» – Сама жизнь Человека, его творчество, созидательные деяния.
Sѣло«ДЗ» – Весьма, очень, сверх. До сих пор говорят: зело горько, зело сладко.
Земля«З» – Воплощение энергий созидания. Небесные тела, движущиеся вокруг светила и отражающие его сияние.
Иже«И (долгое)» – Союз, соединение, единство.
Iжеи «И (ровное)» – Вселенная. Система мироздания, все существующие в природе миры.
Їнитъ«И (полу-краткий)» – Община. Объединения людей, связанных общими интересами.
Герьв «ГХ» – Душевное, прекрасное, необычное.
Како«К» – Объем любой величины, будь то капля или океан.
Людїе«Л» – Мирные люди, общинность.
Мыслитѣ«М» – Мышление; думать, размышлять.
Нашъ«Н» – Это внутреннее состояние человека. Это наше, близкое, родное, родовое.
Онъ «О» – Некто, нечто. Отделение небесного от земного.
Покой«П» – Безмятежное состояние, неподвижность, бездеятельность, отсутствие возмущения и тревоги.
Рѣцы «Р» – Речь, форма общения людей с помощью языка.
Слово«ЭС» – Происхождение мысли. Идея, воплощенная в жизнь. Из слов состоит речь – это средство общения людей.
Твердо«ТЭ» – Утверждение свыше, постановление, указание, определение. «Так было, так есть, так будет»
Укъ«У» – Клич, призывающий голос, призывной звук.
Оукъ«ОУ» – Внутренний зов сердца. Сильное душевное переживание, побуждение к действию.
Фертъ«Ф» – Гордость, чувство собственного достоинства. Добросовестность, прямодушие, неподкупность, безупречность, правдивость, благородство.
Хѣръ«Х» – Гармония, мировое равновесие. Всеобщая взаимность в мире. Божественный порядок.
Отъ«ОТ» – До сих пор, до сей поры, окончательный результат, концовка, достижение цели.
Ци«Ц» – Определенная цель, система устремления.
Червль«Ч» – Красный, красивый, прекрасный.
Ша «ША» – Тишина, тихо, простор, покой.
Шта«ШТ» – Плотность, глубина полета мысли, разнообразие, неопределенное состояние.
Еръ «О (краткое)» – Твердость, созидательная деятельность, сотворение чего-либо в процессе действия.
Еры«Ы (мягкое)» – Единство, соединение.
Ерь«Э (краткое)» – сотворенная жизнь, которая дана нам Богом.
Ятъ«ИЕ» – Божественная связь.
Юнь«Ю» – Движение за пределами основного потока.
Арь«А (краткое)»
Эдо«ИЕ (краткое)»
Омъ«ОМ»
Енъ«Е (носовое)»
Одь«Е (носовое краткое)»
Ёта«Ё (краткое носовое)»
Данные буквы ставятся, когда речь идет о высших небесных понятиях, которые стоят над чувствами.
Ота «О (краткое носовое)» – ставится, когда речь идет о высших небесных понятиях, которые стоят над чувствами.
Кси«КС» – Дух
Пси«ПС» – Душа
Фита«Ф» – Единство духа. Сила, с помощью которой человек способен идти по своему жизненному пути.
Ижица«И (мягкий)» – Состояние равновесия, созвучность и согласие. Доброта и милосердие.
РІДНУ МОВУ ТРЕБА ВІДЧУВАТИ
«Та не говорили так мої бабуся!..»
Василь Остапов(ич)
Не за словником звіряю Слово:
Їх не завжди творять мудраки.
Не зріднить праматеринська мова
Наголос чужий. Бо ж не з руки
Нам «випáдок» мовити чи «нóві»…
Нашою – лиш вúпадок, новí.
Наголос у слові – то основа,
То душа його, природній квіт.
Нація – перепустка у Вічність,
Мова рідна – віза у віки.
З рідним словом житимемо вічно,
З суржиком ми – покруч, будяки!
Ну не говорили так бабуся!
Давня мова – пісня, вишиття!
Словом рідним живлюсь, боронюся.
Витворилась мова із життя.
І тому Селом звіряю мову:
Як ще мовить інколи село.
Є потвори-покручі – і мовби
Нас тисячоліття й не було.
Говори ж, як говорила мати,
Як пульсує слово з власних вен.
Рідну мову треба відчувати!
Ти ж бо нею дихаєш, живеш!
А вона ж – світ визнав! – друге місце
Серед всіх народів і країн!
З Оріяни – наших слів намисто,
З праРуси, з Ор-Дани, з УкРАЇв!
(Любов СЕРДУНИЧ).
як завжди мене Бентежить один Факт
Чомусь я буваючи в різних Побратимських кроїнах не чув щоб люди розмовляли мовами чужого народу Лише їхня рідна
А внас це суцільна іноземщина
ЧОМИУ МИ СОРОМЕМОСЬ СВОГО НАЙ ДОРОЖЧОГО І НАЙ РІДНІШОГО
ШАНОВНІ ГОЛОВНЕ ШОБ ПОТІМ НЕКРИЧАЛИ І НЕ БУЛО ЗАПІЗНО.
ШАНУЙМОСЯ !
Не ми розмовляємо чужою мовою…
Нас “розмовляють” чужою мовою сьогодні з київсько-російського телеекрану.
В багатьох шоу русскоговорящіх баб більше половини серед ведучих!
Справа катів голодомору, справа вбивць Івасюка живе і сьогодні!
Влада не обкладає податком російські слова в рекламі, російські слова в теліку, не виганяє з Ради русскій дух!
Статья хорошая, но с ложкой дёгтя:
Выступление от имени ученых не уместно по той причине, что в украинском использовано выражение “російська мова”. Переводчики-недоучки или про-российски настроенные подсадные лица, слово “русский” перевели как “российский”. Здесь ученостью не пахнет вообще!!!
Значит когда мы пишем выражение “Старорусский” – переводим как “староруський” або “давньоруський” а вот когда просто слово “русский” то почему-то становится уже “российским”. Какое отношение Россия имеет к русскому языку? – НИ КАКОГО! В России нет и не было никогда своего российского алфавита и языка. Россия за основу взяла наш русский язык и алфавит. И когда в СМИ пишут, что якобы русские напали на Донбасс или Крым, я молча плюю им в лицо. Я русский и проживаю на территории Украины, Донбасса. Я не захватывал Крым и тем более свой город. Не путайте россиян и русских – это разные народы, хоть и россияне используют язык русской национальности. Надеюсь на понимание!!!
Ви не повинні ображатися. Бо саме слово старорусский – неправомочно. Стародавня Україна – це Русь. Тому неможна вживати слово “старорусский”, а тільки – “староруський” від назви РУСЬ. А слово російський походить від назви країни россія, це ж очевидно. Хоч сама назва – россія – поцюплене та перероблене від “Русь”
Хто читав Срєзнєвського Ізмаїла Івановича?
Почитайте, бо ви, так звані науковці, навіть не знаєте, про кого йде мова!
Є одна руська РЄЧЬ, а те, чим ми спілкуємося/говоримо/речимо – це діалекти, а не мови (мовити, говорити тихо, пошепки – раби; а рєчь – речити, рик, вголос, без страху – вголос говорить вільна людина), що створені так само штучно, як і держави, яких зробили ворогами – Україна та Россая!
… Ибо невежество каждого из нас делает нас рабами и обрекает на вырождение: кто не знает своего прошлого, тот не имеет право на будущее!
https://maxpark.com/user/2046086584/content/803720
Це навіть не смішно… Врезневський був типовим імперським борзописцем.