Коли вишиванка опинилася в місті
Лютий 9, 2016Сьогодні ми відчуваємо неабияку популярність національного одягу у повсякденному носінні. Елементи національного костюму проникають як в офіційний дрес-код, так і у високу моду.
Проникнення українського вбрання в життя міської людини розпочалося з другої половини ХІХ ст. під впливом народницького руху, який окрім просвітницьких завдань мав на меті пробудження національної самосвідомості. Про це повідомляє видання “Етнографія”.
Використання селянського вбрання у місті набуло нового прочитання, а саме – стало виразником української самоідентифікації.
Процес розвитку українського народного одягу в міських умовах можна розділити на три етапи:
1. Використання традиційного строю з метою демонстрації української ідентифікації;
2. Адаптація елементів українського вбрання до загальноприйнятого повсякденного костюма;
3. Створення нового модного одягу під впливом естетики традиційного костюма.
Як відомо, наприкінці ХІХ ст. загальноприйнятим одягом міського населення був європейський костюм, який візуально позначав ту соціальної дистанцію, що існувала між городянами та селянами.
Подолання цієї відстані в умовах поляризованої соціальної структури вимагало часу та вироблення доступної платформи для можливості соціального діалогу навколо української теми. Таким чином, одним із форматів національного зближення представників стало одягання предметів народного вбрання представниками вищих щаблів суспільства – аристократією, дворянством, прогресивним студентством та інтелігенцією.
Поєднання елементів модного костюма з традиційним строєм було характерною рисою фотографування в українському одязі серед панства, що можна спостерігати на світлинах Людмили Михайлівни Драгоманової, дружини рідного брата Ольги Петрівни Косач та інших фотографіях.
Українська частина її убрання представлена найбільш знаковими та давніми речами – головним убором, вишитою сорочкою, намистом, керсеткою, конструкція і оздоба якої має порівняно недавнє оформлення. Поясна частина являє собою модну на той час спідницю – кринолін. Водночас пишна зачіска з укладеним в локони волоссям, модні світські прикраси, спосіб фіксації віночка, зав’язування хустки й намітки, а також аристократична постава видають високий аристократичний статус.
Варто відмітити, що інтерпретації чоловічого та жіночого вбрання мали різні акценти в селянському суспільстві, а в урбаністичній інтерпретації вони тільки посилилися. Демонстрація проукраїнських поглядів жінками відбувалася за допомогою посилення естетичної функції одягу, що виявлялося у поєднанні етнічних елементів із модним костюмом. Натомість у чоловічому одязі практичність і відповідність статусу превалювали над естетичними вимогами. Через це широкого вжитку набула тільки сорочка-вишиванка.
Таким чином, у модерному суспільстві найзручнішим вбранням стали блузки і спідниці. Порівняно з сукнями вони створювали нові можливості для комбінування, до того ж були значно практичнішими у використанні. Оскільки народна сорочка за своїми геометричними параметрами була подібна до довгої сукні, з часом постала необхідність уподібнити її до блузки та зробити довжиною до лінії стегон, що відбулося у ХХ ст.
