7 типів людей, які приходять у неділю до храму
Жовтень 19, 2016Якщо ви регулярно буваєте у церкві, то знаєте про існування певних типів людей, яких часто там можна зустріти.
Це такі собі «завсідники». Усі ми знаємо, що означає бути тим, хто хронічно запізнюється. Таке трапляється з кожним принаймні раз. А вам доводилося сидіти в одній лавці з недавно одруженою парою? Або бачити коли‑небудь молоду маму, яка от-от засне сидячи?
Ось 7 типів людей, з якими й ви, імовірно, зустрінетеся цієї неділі.
1. Ті, що хронічно запізнюються
Така людина рипить дверима, прочиняючи їх через 10 хвилин після початку Служби. Зазвичай це діється під час молитви. Скажімо, коли священик розповідає, що хтось очікує в шпиталі на операцію, ти чуєш це дверне «рип-рип». Спостерігати за маневрами прочинення дверей — неабияка розвага: тому ти (не єдиний) косишся назад.
Часом у цих прихожан висить на руці дитина. Або ж — як варіант — це сім’я з п’яти осіб: дітлахи йдуть рядком із каяттям на обличчі за те, що не зібралися вчасно. Подеколи це студент, якому вдається піднятися з ліжка лише за 10 хвилин перед службою: «Що? Вже 9:50? А Меса починається о 10:00!?»
2. Сім’ї, що виглядають ошелешеними
Це подружжя із 2-6 дітьми. Мама сидить посередині, в той час як одна дитина намагається вдарити іншу через мамині коліна. Ти чуєш «ш‑ш‑ш‑ш» принаймні разів п’ять, перш ніж дітям дозволять піти на «дитячу Службу» (до сакристії). Інколи ці батьки буквально обліплені, як крендель, вкритий шоколадом і поливою. Їхнього тіла буває геть не видно. Як скріплена низка сосисок, одна рука міцно тримає руку дитини, інше дитя повзе по спині, а третє плентається на своїх власних ногах. Важко й сказати, де починається одна людина, а де вона закінчується. Ці родини можна також зарахувати до пункту №1. І цілком імовірно, це може бути хтось із рідних священика.
3. «Круті» одинаки та молоді подружжя
Це вдягнуті відповідно до сезону люди: у шикарних мокасинах (якщо це літо), джинсових сорочках і лощених черевиках восени, у накинутому недбало шалику, який свідчить про «вищий клас». Їх вирізняє з‑поміж інших ясний погляд та… розпушений хвіст. Особливо на тлі виснажених новоспечених матусь.
Одружені пари сидять достатньо близько, щоби торкатися одне одного і триматися за руки протягом Служби. Часом помічаєш, як пильно вдивляються вони у вічі одне одному — так, ніби вони сидять на килимі Аладдіна. Тим часом родини з пункту №2 спостерігають за крутими одинаками і молодими подружжями із цілковитою безнадією.
4. Знудьговані підлітки
Вони неохоче сидять біля мам і татів. Якщо храм досить великий, вони, швидше за все, у задній лавці. Тобто сидять, розвалившись поруч з іншими тінейджерами, ігноруючи кожне слово проповіді, натомість строчать повідомлення одне одному і грають у «хрестики-нолики».
Якщо ж вони таки змушені були сісти поруч із мамою — швидше за все, будуть тягнутися до її сумочки за жувальною гумкою або ж куняти, аж доки мама штурхане ліктем. Загалом беручи, вони достатьно виховані, якщо не дозволяти їм збиратися у групи.
5. Вихователі
Цей тип прихожан особливо поширений у західних країнах та США. Вихователі приходять із чашкою кави, яка наповнює їхні шлунки, адже вони знають, що акумулятори краще зарядити повністю. Вони байдикують у кутку дитячої, поки дитина сидить на колінах і показує щось у книжечці з липким соусом на обкладинці. Вони читають книжки, витирають одразу шість зашмарканих носів і дивуються здатності маленьких людей розсипати свої дрібні наїдки так, що це виглядає, як дощ із крекерів.
Дитячі вихователі люблять маленьких дітей, але вони так само у захваті, коли годинник показує кінець проповіді. Час відпустити запецькану малечу та скористатися якимось дезінфектором для рук. А навіть знайти час на душ.
6. Старші пані
Ці пречудові солодкі жіночки обожнюють вигукувати, якою великою стає твоя дитина щонеділі, й так щоразу, тиждень за тижнем. Вони постежать за твоєю дитиною тоді, коли тобі конче треба до вбиральні після Служби, і нагадають тобі, чому ти любиш свою дитину і яким дорогоцінним є дитинство. «Воно недовго триває, — безкінечний приспів, що стійко відлунюється у твоєму мозку. — Дні довгі, та роки короткі». Це справжній фонтан дотепів, які нагадують тобі, що твій маленький хлопчик в одну мить перетвориться на незграбного дорослого. Їхні слова вселяють таємну гордість, а також перебільшене почуття перфекціонізму.
7. Новоспечені мами
Половина служби минає в уважному слуханні. Другу половину ми витріщаємось на молоду маму. Її немовля розміром із великий кабачок спить усю Месу. Його крихітні пальчики визирають з‑під ковдри. Якщо придивитися ближче, повіки молодої мами поволі заплющуються. Несвіже волосся зібране у хвіст. Вона лишає Службу із вагоном дитячого причандалля, що займає пів-шляху, і виходить у коридор. Після богослужіння до неї сходяться жіночка за номером 6 та сім’я, що виглядає ошелешеною (номер 2 у нашому списку). І їм однаково усім необхідно дізнатися, як вона поживає. Чи вона спить? Чи не втомилася? Виглядає ж утомленою. Кожен хоче зазирнути на дбайливо застелене автомобільне крісло, звідки визирає двоє крихітних оченят. Молода мама гордо стоїть поруч з дитячим приладдям, як Королева.
