Цього дня народився Іван Миколайчук
Червень 15, 2016Іван Васильович Миколайчук — видатний український кіноактор, кінорежисер і сценарист.
34 ролі в кіно, 9 сценаріїв та 2 режисерські роботи. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком.
Іван Миколайчук був кінозіркою 60-70 х років минулого століття. В ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі. Він був особливий, народний, справжній, найкращий. “Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко” — казав про Миколайчука великий Параджанов.
В його особі українська нація має світового невмирущого позитивного героя, який пробуджував національний дух українців. Проте звання народного артиста Івану Миколайчуку так і не присвоїли, бо тодішні ідеологи винесли акторові вирок — “націоналіст”. Державну Шевченківську премію Іван Миколайчук отримав вже посмертно.
Народився 15 червня 1941 року в селі Чортория Чернівецької області.
В 1957 р. закінчив Чернівецьке музичне училище, в 1961-му — театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської.
1965 року Закінчив кіноакторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня В.Івченка).
У кіно дебютував ще студентом, в курсовій режисерській роботі Леоніда Осики “Двоє”. В гарному обличчі, тонкій усмішці та приглушеному голосі героя молодого Миколайчука не можна непомітити якоїсь таємниці, недоказаності, глибини — тих рис, які ляжуть через 2-3 роки в основу феномена особистості великого актора.
Ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі “Сон” та Івана Палійчука у “Тінях забутих предків” одразу принесли Миколайчукові загальне визнання. Особливо кінострічка “Тіні забутих предків”, яка здобула близько десяти радянських та зарубіжних призів та нагород й була визнанана однією з двадцяти найкращих картин світу. Безперечно, успіхові цього фільму сприяла участь у ньому талановитих митців та, передусім, Івана Миколайчука.
А тоді, після блискучого дебюту в кіно, його знімали часто, й він запам’ятовувався в більшості картинах. Запам’ятовувався навіть тоді, коли йому, по суті, й не було чого грати, але Іван Миколайчук “витягував” роль завдяки своїй особистості і вмінню створити образ майже з повітря, створити його з нічого. Реальний і міфічний, ніжний і жорстокий, багатоликий і багатоманітний, в головній ролі чи в епізодичній, він міг внести у кінострічку щось неповторне, своє, те, що не виходило в інших. Про феномен Івана Миколайчука свідчить бодай те, що кожен український фільм з його участю відрізняється від тих, де він не знятий. “Коли б нині запитали, чи міг би інший актор зіграти роль Івана Палійчука в “Тінях забутих предків”, я б відповіла б: “Ні-ні! Тільки Миколайчук!” Інакше то був би інший фільм, і було б все інше” — говорить Лариса Кадочнікова, та сама Марічка з “Тіней…”.
Іван Миколайчук відзначався допитливістю, прагненням до акторських вирішень. Ці риси допомогли акторові стати самобутнім митцем. Так, у фільмі “Комісари”, він зіграв комісара Громова із загостреною моральною сприйнятливістю і духовним максималізмом. Своєю індивідуальністю, дивовижною переконливістю, виправданням пропонованих обставин Миколайчук заражав глядачів, примушував співпереживати і вірити. Картина ця стала помітним явищем у нашому кіноматографі, вона ж довела, що Іван Миколайчук схильний до тонкого психологізму, до несподіваних контрастів і навіть парадоксів характеру.
Він не задовольнявся тою міркою, котру ми так часто до себе прикладаємо: бути не гірш від сусіда. Іван Миколайчук уособлював яскравого романтика, націленого на вертикальний рух — вгору, ввись! З фільму “Білий птах з чорною ознакою” (1971 р.) починається нова сторінка у творчості Івана Миколайчука-актора — він стає ще й сценаристом.
У яскравому фільмі Бориса Івченка “Пропала грамота” Іван Миколайчук не тільки виконавець колоритної ролі козака Василя, а й фактичний співрежисер. Він працював над музичним оформленням фільму. Слід згадати, що Іван Миколайчук зіграв не останню роль у створенні відомого на той час тріо “Золоті ключі” (Ніна Матвієнко, Марічка Миколайчук (дружина Івана Миколайчука), Валентина Ковальська). Це тріо й супроводжувало піснями кінострічку “Пропала грамота”. В “Пропалій грамоті” Іван Миколайчук дав нове життя звучанню бандури, — в жодному фільмі не використовувалися такі можливості цього інструмента. Іван Миколайчук завжди шукав нові інтонації голосу, музики, мови, щоб це вражало й хвилювало. Він відходив від традиційного кіно, віддаючи перевагу філософському.
Фільмографія
1964 — «Сон» (Тарас Шевченко)
1964 — «Тіні забутих предків» (Іван Палійчук)
1965 — «Гадюка», актор
1966 — «Бур’ян», актор
1967 — «Дві смерті», актор
1967 — «Київські мелодії», актор
1968 — «Помилка Оноре де Бальзака», актор
1968 — «Анничка», актор
1968 — «Камінний хрест», актор
1968 — «Розвідники», актор
1968 — «Визволення» (кіноепопея), частина 1-«Вогняна дуга», (Савчук)
1969 — «Визволення» (кіноепопея), частина 2-«Прорив», (Савчук)
1970 — «Білий птах з чорною ознакою», сценарист, актор
1970 — «Комісари», актор
1971 — «Іду до тебе», актор
1971 — «Лада з країни Берендеїв», актор
1971 — «Захар Беркут», (Захар Беркут)
1972 — «Наперекір усьому», актор
1972 — «Пропала грамота» (Козак Василь)
1973 — «Повість про жінку», актор
1973 — «Коли людина посміхнулась», актор
1974 — «Марина», актор
1974 — «Мріяти і жити», сценарист
1975 — «Канал», актор
1976 — «Тривожний місяць вересень», актор
1977 — «Відлюдько», сценарист
1978 — «Море», актор
1978 — «Під сузір’ям Близнюків», сценарист
1979 — «Вавілон ХХ», актор, композитор, режисер, сценарист
1980 — «Лісова пісня. Мавка», актор
1981 — «Така пізня, така тепла осінь», актор, режисер, сценарист
1982 — «Повернення Баттерфляй», актор
1983 — «Легенда про княгиню Ольгу», актор
1983 — «Миргород та його мешканці», актор
1986 — «І в звуках пам’ять відгукнеться…», сценарист
1989 — «Небилиці про Івана», сценарист
