Від Одеси до Львова: 5 книг про те, де краще годують

Автори цих книжок пропонують щось більше, ніж просто рецепти чи правила сервірування столу. Зазвичай кожна з порад супроводжується своєю літературною історією, пов’язаною з відомими особистостями.

“Львівська кухня”, Ігор Лильо

В оновленому виданні “Львівської кухні” львівський історик Ігор Лильо елегантно та захоплююче розповів історії з життя знаменитих львів’ян і галичан, а дослідниця галицької кухні Маріанна Душар поєднала їх із тематичними стравами. Передмову до видання написав Всеволод Поліщук, один із засновників Клубу галицької кухні.

Львівська кухня, як складова частина галицької, – це строката і самобутня суміш української, австрійської, польської, єврейської, вірменської традицій, яку львівські господині творчо змішали і осмислили на свій манір. Львівська кухня традиційно опирається на місцеві продукти, традиції та історичну пам’ять. Рецепти передаються у львівських родинах із покоління в покоління, доповнюються та модернізуються, одне слово – живуть!

“Бограч та інші страви від бетяра”, Едгар Петі

Ця книжка пропонує щось особливе, тобто те, чого ми точно ніколи не куштували й навіть не чули. Невже екзотичні наїдки чи заморські рецепти? Насправді це все про рідну українську кухню. Про ті традиційні та оригінальні рецепти, яких ви не знайдете на сторінках популярних кулінарних книжок. Водночас ці страви здатні вразити, приголомшити та здивувати навіть найвибагливішого споживача.

Ці страви – для родинного кола, але з ресторанним шиком. Делікатеси закарпатської кухні з химерними назвами мають фантастичний смак. Таких ви не скуштуєте ніде, бо вони – по секрету від бетяра. А бетярі, кажуть, знаються на смачненькому.

“Спадщина чотирьох господинь”, Ярослава Зелинська-Джонсон

У цій кулінарній книжці зібрано рецепти, які готували різні покоління до свят, витворюючи у своїх домівках особливий родинний дух. Це випробувані роками бабусині, мамині й тітчині переписи – справжній кулінарний скарб, а ще мудрі поради чотирьох господинь та спогади про те, як готували в українському домі.

Ця книжка – важливий спадок, що заслуговує того, аби його не втрачати. Рецепти страв, які готували та ділили за одним столом, є частиною нашого минулого. Й, вони, будемо сподіватися, житимуть і надалі – вже як частина майбутнього українських родин.

Як добре й здорово варити

Так само, як збірка Олени Франко, у 30-х роках минулого століття ця книжка була бестселером. Вона виходила друком у Коломиї з 1931 по 1938 рр. під редагуванням часопису “Жіноча доля”, головним редактором якого тоді була Олена Кисілевська.

“Поради, що їх подаємо в оцій книжці, зладжені на підставі найновіших наукових дослідів, а приписи випробувані, – їх доставили нам наші досвідчені прихильниці”, – повідомляють нам, і варто вірити тому, що було написано колись, без вимог чи то “написанному верить”, а чи “хранить вечно”. Оскільки часи і смаки змінюються, і гасло “вперед у минуле” все частіше означає лише чергове зворушливе ретро.

“Одесская кухня”, Ирина Потанина

Перед знайомством з цією книжкою нас одразу попереджають, що це захоплива кулінарна провокація, яка становить реальну небезпеку для читача. Мовляв, з перших же сторінок на нас хлинуть аромати спокусливих рецептів, нам негайно захочеться що-небудь приготувати, і решті справ доведеться почекати.

Представлені в книзі рецепти мало того, що зовсім не складні, то ще й зібрані авторкою аж ніяк не випадково. Кожен супроводжується своєї літературною історією, пов’язаною з відомими особистостями, які мешкали чи просто бували в Одесі, а ще з одеськими легендами, байками, оповіданнями. Пушкін, Ахматова, Гоголь, Франко, Утьосов, Раневська… Їх імена назавжди увійшли в історію міста, і вже ніхто не знає, де там правда, а де суто одеський фольклор.

Джерело