Чому поганих новин завжди більше?
Грудень 24, 2015Британський психолог Том Стаффорд пояснив, чому ЗМІ та інтернет сповнені повідомленнями про стихійні лиха, корупцію та некомпетентність політиків.
“Можливо, жахливі історії підсвідомо приваблюють нас”, – пише психолог Том Стаффорд. – Відкрийте новини, і у вас з’явиться стійке враження, що єдине, про що пишуть ЗМІ, – це гнітючі події. Чому в новинах завжди йдеться про погані речі в житті, а не про хороші? І що ця тенденція каже про нас – читачів? Втім, можливо, повідомлення про катастрофи є більш переконливими, ніж новини про повільні зміни на краще. З іншого боку, викриття корумпованих політиків або опис трагічних подій – прості та зрозумілі для сприйняття.
Але причина може бути й в іншому. Можливо, ми – глядачі та читачі – спонукаємо журналістів зосереджуватися саме на поганих новинах. Люди часто говорять, що вони втомилися від негативу і воліли б почути щось гарне, але хіба це й справді так?”
Щоб знайти відповідь на це запитання, канадські дослідники Марк Трасслер і Стюарт Сорока провели експеримент в Університеті Макгілла. Дані попередніх досліджень про те, як люди ставляться до новин, не задовольнили вчених.
Ці дослідження погано контролювались: учасники, приміром, читали новини вдома, а при цьому важко встановити, хто використовує комп’ютер. Або проводились у нереалістичних умовах: випробувані обирали новини в лабораторії, усвідомлюючи, що вчені уважно стежать за їхнім вибором.
У новому експерименті дослідники вирішили обрати зовсім іншу стратегію – обман.
Вчені Трасслер і Сорока запросили добровольців зі свого університету начебто для експерименту, в якому досліджуються рухи очей.
Учасникам спочатку запропонували вибрати кілька історій про політику з сайту новин, щоб під час читання камера змогла виміряти базові рухи очей. Випробуваним пояснили, що під час підготовки до основного експерименту вони можуть обрати будь-які тексти, головне, щоб вони їх читали.
На наступному етапі, який учасники вважали головною метою дослідження, але який насправді був проміжним, випробуваним запропонували подивитись коротке відео. Після цього вони мали відповісти на запитання про те, який тип політичних новин їм подобається читати.
Люди кажуть, що вони воліли би читати про хороше, але експерименти доводять, що більшість таки надає перевагу негативним новинам
Результати експерименту, як і новини, яким учасники віддавали перевагу, виглядали доволі песимістично. Найчастіше випробувані вибирали статті на негативні теми: корупція, кризи, цинізм можновладців. Позитивні та навіть нейтральні історії майже не привертали уваги. Особливий інтерес до поганих новин демонстрували ті учасники, кого цікавили поточні справи і політика.
Але на питання, які новини вони хотіли би читати, більшість респондентів впевнено відповідали – хороші. Вони також зазначали, що ЗМІ надто багато уваги надають негативним сюжетам.
Дослідники представили свій експеримент як переконливий доказ так званого “ефекту негативності” – термін, яким психологи називають наше прагнення чути і запам’ятовувати погані новини.
І причина – не лише зловтіха, як кажуть вчені. Здається, такими нас зробила еволюція, щоб ми могли швидко реагувати на потенційні загрози. Погані новини можуть бути сигналом, що нам потрібно змінити свою поведінку, щоб уникнути небезпеки.
Не суперечить цій теорії і той факт, що люди швидше реагують на слова з негативним значенням. Коли в лабораторних експериментах на моніторах перед учасникам спалахують слова “рак”, “бомба” або “війна” вони натискають на кнопки швидше, ніж коли бачать слова “дитина”, “посмішка” або “розвага” (хоча ці слова з приємним значенням – трохи більш поширені в мові).
Негативні слова ми і впізнаємо швидше, ніж позитивні. Ми навіть вміємо передбачати, що слово буде з неприємним значенням, ще до того, як зможемо повністю визначити його.
Можливо, погані новини привертають нашу увагу, бо ми сприймаємо світ більш оптимістично, ніж він є насправді
Отже, чи є наша пильність до загрози єдиним поясненням нашої тяги до поганих новин? Можливо, й ні.
Дослідники Трасслер і Сорока пропонують й інше пояснення результатам досліду. Вчені вважають, що ми звертаємо увагу на погані новини, бо в цілому сприймаємо світ більш оптимістичним, ніж він є насправді. Коли, приміром, справа стосується нас самих, ми зазвичай вважаємо, що ми – кращі люди, ніж більшість інших. І ми також віримо, що врешті-решт у нас все буде добре.
Такий оптимістичний погляд на світ робить погані новини більш помітними і вражаючими. Адже темні плями краще видно на світлому фоні.
Наша схильність до поганих новин насправді має більш складне пояснення, ніж звичайний цинізм журналістів або підсвідоме бажання побачити страхіття.
А це означає, що наступного дня, сповненого поганих новин, моя віра в людство трохи зміцниться.
Ні собі, ні людям.
Під таким логаном проходили збори в селі Чудниця Гощанського району. Події розвивалися навкого місцевого колгоспного саду, посадженого в 1956 році. В 2012 році фірма “Агропродукт” Олега Лівінського виграла аукціон і взяла цей садок (19 га) в оренду. За цей час було внесено значні інвестиції, створені робочі місця і сплачені податки до місцевого бюджету. Інвестор також планує повністю омолодити дерева і всіяко допомагати місцевої громаді. Проте у цієї доброї справи знайшлася куча противників. Один із депутатів районної ради від “Укропу” бігав по клубній установі з піною на вустах і нагадував класичного Стецька із “Сватання на Гончарівці”. Самого вже не раз ловили на порушеннях екології та іншому, але тут воно вимагає, щоб все було лише по закону. Місцеві селяни вже хотіли було надавати цьому нерадивому депутату по писку, але правоохоронці не дали відбутися такому цікавому дійству. Також на збори приїхав депутат Рівненської обласної ради під гарним призвищем Шевченко. Чолов’яга все життя провів на “руководящіх должностях” і коли мовчав то нагадував розумного. Але коли почав виступати, то присутні в залі попросили його припинити цей свій словесний понос та повертатися до свого рідного округу в Дубровицю. На зборах також був присутній депутат обласної ради по даному округу Павло Кравчук. Він постійно допомагає місцевій громаді і не лише морально. Він запропонував ворогуючим сторонам зустрітися і тихо домовитися.
Також були на зборах депутати райради Ярослав Калька і Леонід Бондар. Вони намагалися помирити ворогуючі табори і довести, що навіть погана діяльність значно краща ніж гарна бездіяльність. Неприємним було те, що велика кількість присутніх в залі були в дупу п’яними і всі як один вимагали забрати садок у Лівінського. Укропівець з метою дестабілізації напоїв своїх прихильників, але перебрав дозу і переціонив можливості своїх пасіонаріїв.
Маленький висновок. Я не є ні родичом ні другом Олега Лівінського, але я вважаю, що він робить дуже добру справу. Відродиться не лише садок. Відродиться саме село. А щодо противників? Дурдом за ними плаче.
Валерій Клочко