Цього дня народилася Валерія Новодворська

Відома білоруська дисидентка, правозахисниця, незалежна журналістка, політик яка активно боролася з москальським імперіалізмом за часів СРСР і після його розпаду.

Валерія Іллівна Новодворська народилася 17 травня 1950 року в Барановичі, Білоруська РСР. Вона — філолог, російський політик, публіцист, журналіст, дисидент, правозахисниця, відеоблогер, засновник і голова партій«Демократичний Союз» (1988) та «Західний вибір» (2013). Колумніст журналу «The New Times». Спільно з Костянтином Боровим випускала відеоролики. Автор книг «Над прірвою в брехні», «Мій Карфаген повинен бути зруйнований» (курс лекцій, прочитаний кілька разів в РДГУ у Юрія Афанасьєва), «По той бік відчаю», «Прощання слов’янки», «Поети і царі».

Вільно володіла англійською і французькою мовами. Читала німецькою, італійською, розуміла білоруську мову.

Виступала проти політичного режиму В. В. Путіна.

Валерія Новодворська — одна з російських політиків, які привітали Помаранчеву революцію в Україні. 10 грудня 2004 р. Новодворська разом з іншими демократами Росії влаштувала «помаранчевий» пікет біля пам’ятника Пушкіну вМоскві. Вони всі були з апельсинами в руках, в помаранчевому одязі і, відповідно, підтримували українську революцію. За словами Новодворської:

…Істерика Кремля — це ваша перемога. Україна відходить назавжди, і вони можуть лише їй солі на хвіст насипати.

У травні 2011 року Валерія Новодворська виступила з підтримкою дії ВО «Свобода» щодо львівських подій 9 травня 2011 р.. Незважаючи на свій лібералізм, вона висловила сподівання, що українські націоналісти допоможуть Українізгадати свою історію та стати економічно сильною державою.

У грудні 2013 року Валерія Новодворська записала відеозвернення до українського народу, в якому висловлювала підтримку європейського вибору українців. Вона впевнена, що, чим швидше Україна звільнитися від впливу росіян, тим швидше Росія захоче «виплисти кудись». Відеозвернення транслювалося на Євромайдані 22 грудня 2013 року.

15 березня 2014 року взяла участь в «Марші миру» в Москві проти збройного втручання російської влади у внутрішні справи України. Новодворська вийшла з плакатом «Банда Путіна — Геть в Нюрнберг». У березні 2014 року записала відеозвернення до активістів українського «Правого сектора», в якому закликає їх активніше впливати на новий український уряд, щоб протистояти Росії. На думку слідчого МВС РФ у відставці Павла Карпова, поширене в інтернеті звернення Новодворської до Дмитра Яроша є публічним закликом до здійснення екстремістської діяльності, розпалює ненависть і ворожнечу.

18 березня 2014 року в заяві ЦКШ «Демократичний Союз» Новодворська піддала різкій критиці Росію за її зовнішню політику по відношенню до України, сказавши що«Демократичний Союз не визнає ні сам факт проведення референдуму під дулами російських гармат і автоматів, ні його сфальсифіковані результати. Кримські татари не брали участь у цьому референдумі. Але це не найбільша брехня, яку дозволив собі штандартенфюрер Росії, пан Путін. Він сміє заявляти про одностайну підтримку свого божевільного рішення про приєднання Криму. Так от, „Демократичний Союз“ не визнає цього аншлюсу, не визнає анексії Криму, вважає Крим українською територією і не бажає солідаризуватися з фашистською державою, яка йде, очолювана чекістами, сталінсько-гітлерівським шляхом. Росія оголосила Україні війну. У цій війні ми на стороні України». Також на думку Новодворської: “Крим для порядних людей закритий — раз Україна його позбулася, значить, і ми не будемо користуватися. А непорядні нехай з’їздять і відпочинуть без води, без світла і без їжі. Нехай Путін їм дає сухий пайок. Зрадники України кримчани, які вирішили прибарахлитися російською пенсією, нехай смажать її на керогазі, бо більше смажити скоро буде нічого “.

У квітні 2014 року Новодворська заявила про Прийняття Військової присяги на Вірність Україні.

У червні 2014 року, на Прохання прокоментувати Загибель російських журналістів в Україні, Новодворська заявила наступне: «Їх Ніхто Не намагався спеціально вбити. Стріляли не по журналістам, Стріляли по ворогам, по „Колорадо“. Вони стояли серед них, і не кричали: „Не стріляйте, ми журналісти!“ <…> Той, хто веде репортажі з фронту, повинен бути готовий до подібного фіналу. Ніхто Не танцює на їх могилі. <…> Ніхто Не Хотів їх вбивати. Я не буду робити вигляд, що проливаю за них сльози. Це були Дуже погані люди. Але Це не означає, що їх треба було вбивати. Шкода, що загибли».

12 липня на 64 році життя від інфекційно-токсичного шоку в реанімації однієї з московських лікарень.