30 липня – Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми

З поміж усіх порушень прав людини, які привертають до себе особливу увагу, торгівля людьми належить до найбільш болючих та ганебних явищ.

Проблема торгівлі людьми уперше була піднята правозахисниками на початку ХХ століття. З тих пір феномен торгівлі людьми піддається постійному аналізу і є предметом багатьох суперечок і дискусій.

Проблема торгівлі людьми визнана в Україні надзвичайно актуальною, про що свідчить існування нормативно-правової бази, спрямованої на протидію цьому злочину, та активність державних, неурядових та міжнародних організацій впродовж останніх років.

У даний момент найбільш повне визначення торгівлі людьми дає «Протокол з попередження торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми», який доповнює Конвенцію ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю. Протокол є основним сучасним документом, спрямованим на боротьбу з цим злочином.

Торгівля людьми – це здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування чи отримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

Україна зробила низку важливих кроків для розвитку правової та інституційної бази з протидії торгівлі людьми. Нормативно-правова база розвивалася протягом багатьох років у світлі міжнародних зобов’язань країни і включає комплексний закон про протидію торгівлі людьми, прийнятий в 2011 році. З 1999 року було прийнято кілька національних програм протидії торгівлі людьми. Зокрема, затверджено нову Державну соціальну програму протидії торгівлі людьми на період до 2020 року. Діюча програма охоплює всі основні ділянки, що мають стосунок до протидії торгівлі людьми й передбачає участь неурядових та міжнародних організацій у реалізації конкретних заходів.

Відповідно до чинного законодавства виявленням осіб, які постраждали від торгівлі людьми, займаються усі суб’єкти взаємодії. Зокрема, представники правоохоронних органів, медичні працівники, спеціалісти служби у справах дітей, соціальні працівники, фахівці центрів зайнятості, представники неурядових організацій тощо.

В першому півріччі в Україні отримали статус особи, постраждалої від торгівлі людьми, 186 громадян.