Карамельні дива: як це робиться?
Вересень 30, 2015Навіть діти знають, що їсти багато солодкого – це шкідливо. А якщо трішечки? Та не просто солодощів, а смачнесеньких льодяників ручної роботи, що скажете? Добре, коли є альтернатива, – подорож у дитинство. Це я до того, що ті, хто цукерки не вживають, можуть просто милуватися і отримувати естетичне задоволення.
Дійсно, цукор для здоров’я – це не дуже добре, але спостерігати за народженням карамельного дива – це відпочинок для очей і заряд гарного настрою. Тільки не намагайтеся повторити це самостійно. У домашніх умовах, на жаль, карамель ручної роботи такою ж привабливою і барвистою може не вийти. Хоча, якщо у вас вдома є великий мармуровий стіл, тоді спробуйте. Але, про все по порядку.
Ще у сиву давнину, коли солодких справ майстри виготовляли льодяники ручної роботи, вони використовували… мідний казан. У нього клали цукор, додавали воду, а після – нагрівали все до потрібної температури. За процесом уважно стежив майстер, вимірюючи градус нагріву спеціальним термометром. Коли наставала година ікс, тобто маса ставала готовою до “вивантаження”, її гарячою виливали на мармурову плиту або охолоджений стіл. Там майбутня карамель охолоджувалася, після чого її розрізали на шматочки.
Що з карамельками відбувається зараз? Під час подорожі в дитинство можна побачити, що вони з’являються на світ і живуть у будиночку. Я серйозно. Коли ви такий побачите вперше, безпомилково визначите: тут готують щось дуже смачне. Не дасть помилитися аромат, який без зусиль направить вас до потрібних дверей. За ними – країна солодких вражень. Причому, і для дітей і для дорослих.
На фото – той самий будиночок. Навіть цілий замок. Башточки, зайчики, залізниця, морська галька, півник, котик, – в дитинстві наявність такого багатства прирівнювалася до володіння чарівною паличкою. Ну майже.
Будьте готові до того, що під час спостереження за створенням карамелі ручної роботи дорослі перетворюються на дітей. А все тому, що мистецтво кондитерів викликає у всіх непідробний захват.
