Сьогодні Юлія Тимошенко відзначає свій день народження
Листопад 27, 2015Народилася Юлія Тимошенко 27 листопада 1960 року в в Дніпропетровську. Навчалася в Дніпропетровську в середній школі № 37, останній рік — у школі № 75, яку закінчила 1977-го. Закінчивши школу, у 1979 році вступила на економічний факультет Дніпропетровського держуніверситету за спеціальністю “економіст-кібернетик”.
Під час навчання, у 1979 році, вийшла заміж за Олександра Тимошенка, а у 1980 році народила доньку Євгенію.
У 1984 році Юлія Тимошенко закінчила університет з дипломом із відзнакою, після чого почала працювати інженером-економістом на Дніпропетровському машинобудівному заводі ім. Леніна.
У 1999 захистила в Київському національному економічному університеті кандидатську дисертацію за спеціальністю «08.02.03 — організація управління, планування та регулювання економіки» на тему «Державне регулювання податкової системи» Кандидат економічних наук.
Кар’єра
З 1989 по 1991 рік Юлія Тимошенко – комерційний директор Дніпропетровського молодіжного центру “Термінал”.
З 1991 року – генеральний директор корпорації “Український бензин” (КУБ). Власний капітал і банківські кредити КУБ Юлія Тимошенко направляє на закупівлю паливно-мастильних матеріалів. Саме цього напрямку бізнесу в ті часи найбільше потребувало суспільство: йшов 1991 рік – рік розвалу величезної державної та економічної структури, інфляції і майже миттєвої загибелі українського сільського господарства.
У 1995 році Юлія Тимошенко стає президентом компанії “Єдині енергетичні системи України” (ЄЕСУ), а після обрання народним депутатом України по мажоритарному Бобринецькому виборчому округу N229 Кіровоградської області, виборці якого віддають за її кандидатуру 92,3% голосів, наприкінці 1996 року в відповідно до вимог законодавства йде з цієї посади.
З 1998 року Юлія Тимошенко – голова Комітету Верховної Ради з питань бюджету. Під час роботи на цій посаді вона розробляє проекти Бюджетного і Податкового кодексів, нову систему пенсійного і медичного забезпечення, механізм погашення заборгованостей по пенсіях і заробітних платах. Під керівництвом Юлії Володимирівни бюджетний Комітет ВР розробляє програму “100 тижнів до гідного життя”.
У 1998 році Юлія Тимошенко повторно стає народним депутатом і знову очолює бюджетний Комітет парламенту. Вона – автор удосконаленої системи міжбюджетних відносин і оптимізації державних соціальних програм, під її керівництвом розроблено проекти Податкового і Соціального кодексів, а також Пенсійної реформи.
У 1999 році Юлія Тимошенко очолює партію “Всеукраїнське об’єднання” Батьківщина “.
У тому ж році Юлія Володимирівна захищає дисертацію на тему “Державне регулювання податкової системи” і стає кандидатом економічних наук. На цьому наукова діяльність не закінчується: Юлією Тимошенко написано більше 50 наукових робіт.
Політична кар’єра.
Січень 1997–1998 — народний депутат України (Верховна Рада 2-го скликання, Бобринецький виборчий округ № 229 Кіровоградської області). На момент обрання народним депутатом була безпартійною. Член Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності.
Вересень 1997–1999 — перший заступник голови політичної партії “Всеукраїнське об’єднання «Громада».
1998–2000 — народний депутат України (Верховна Рада 3-го скликання від ВО «Громада», виборчий округ № 99 Кіровоградської області). Голова Бюджетного комітету Верховної Ради. На цій посаді ініціює бюджетну реформу, розробляє перший Бюджетний кодекс України, прийнятий у 2001,проекти Податкового і Соціального кодексів та пенсійної реформи, соціальні програми.
У березні 1999 Ю.Тимошенко організувала депутатську фракцію «Батьківщина» у Верховній Раді України. Була одним із засновників політичної партії “Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», створеної у липні 1999. 18 грудня того ж року на другому з’їзді ВО «Батьківщина» Ю.Тимошенко була обрана головою партії.
Грудень 1999 — січень 2001 — віце-прем’єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка. За період роботи Тимошенко на посаді віце-прем’єра були ліквідовані бартерні розрахунки в галузі та створений єдиний розрахунковий центр Оптового ринку електроенергії – державне підприємство «Енергоринок», значно підвищено рівень розрахунків за енергоносії, залучено додаткові кошти до Держбюджету. В Україні припинилися відключення електроенергії.
Організовані віце-прем’єром антикризові заходи та реформи в ПЕК зачіпали інтереси оточення Президента Кучми та наштовхнулися на протидію.
18 серпня 2000 був затриманий, а 21-го — заарештований Олександр Тимошенко — чоловік Юлії Тимошенко та керівник ЄЕСУ.
5 січня 2001 Генпрокуратура України повідомила про відкриття двох кримінальних справ у відношенні Юлії Тимошенко як колишнього президента корпорації «Єдині енергетичні системи України». Їй було висунуто звинувачення в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах та призначено запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
19 січня 2001 Указом Президента України Л.Кучми Ю.Тимошенко була відправлена у відставку.
9 лютого 2001 Ю.Тимошенко стає ініціатором створення Форуму національного порятунку (ФНП) — громадського об’єднання, яке ставить перед собою мету усунути від влади олігархічний корумпований режим Кучми. ФНП, до складу якого увійшли ВО «Батьківщина», Українська республіканська партія, Українська консервативна республіканська партія, партія «Собор», Українська соціал-демократична партія, Українська християнсько-демократична партія і Патріотична партія, об’єднує розрізнені опозиційні сили.
13 лютого 2001 було оприлюднене «Звернення до українського народу» Президента України Л.Кучми, Голови Верховної Ради І.Плюща та Прем’єр-міністра В.Ющенка, спрямоване проти ФНП та протестної акції «Україна без Кучми», яка тоді відбувалася. Автори звернення порівнюють опозиційний рух та створення ФНП із зародженням фашизму. Того ж дня Ю. Тимошенко була заарештована згідно з санкцією Генеральної прокуратури України. Її звинуватили у розкраданні (при перебуванні на посаді глави ЄЕСУ) мільярда доларів, призначеного для оплати російського газу. У березні 2001 Печерський районний суд Києва скасував санкцію на арешт Ю.Тимошенко.
9 серпня 2001 рішенням Києво-святошинського місцевого суду Київської області був звільнений з-під варти Олександр Тимошенко. Згодом це рішення підтримали Апеляційний суд Київської області та Верховний Суд України. 30 квітня 2002 Києво-святошинський суд закрив усі кримінальні справи, порушені щодо О. Тимошенка, скасував усі висунуті йому обвинувачення.
9 квітня 2003 Апеляційний суд Києва ухвалив рішення, яким було визнано незаконним і скасовано рішення про порушення кримінальної справи стосовно Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка, а провадження в усіх кримінальних справах закрито.
5 — 7 вересня 2001 під час Економічного форуму в Криниці (Польща) Ю.Тимошенко представляла Україну в списку претендентів на звання «Людина року Центрально-Східної Європи» (єдина жінка серед претендентів).
У листопаді 2001 на базі ФНП був створений Блок Юлії Тимошенко.
У березні 2002 на виборах до Верховної Ради України Блок Юлії Тимошенко здобув 7,2% голосів виборців. Лідер Блоку очолює фракцію БЮТ у Верховній Раді 4-го скликання, яка об’єднала 24 народні депутати України.
У вересні 2002 Ю.Тимошенко разом з іншими опозиційними лідерами очолювала акцію «Повстань, Україно!», спрямовану на організацію загальнонародного опору режиму Кучми. В рамках акції здійснює тур багатьма містами України та збирає багатотисячні мітинги.
У 2004 році Блок Юлії Тимошенко та блок Віктора Ющенка “Наша Україна” оголошують про створення коаліції “Сила народу” для підтримки кандидатури Ющенка на виборах Президента.
У листопаді 2004-го Юлія Тимошенко стає одним з лідерів “помаранчевої революції”, яка забезпечила перемогу Віктору Ющенку на президентських виборах.
4 лютого 2005 Верховна Рада 373 голосами призначає Юлію Володимирівну головою першого “помаранчевого” уряду України.
У вересні 2005 року в результаті штучно створеної політичної кризи з боку оточення голови держави команда Юлії Тимошенко йде з влади.
У березні 2006 року на парламентських виборах Блок Юлії Тимошенко здобуває перемогу у половині регіонів України та у Києві, набравши найбільш серед демократичних сил кількість голосів та отримавши 129 депутатських мандатів з 450.
У вересні 2007 року на дострокових виборах Верховної Ради БЮТ покращує свій результат: він отримує 156 мандатів – на 27 більше, ніж у 2006 році.
В кінці листопада 2007 року фракції БЮТ і НУНС створюють у парламенті демократичну коаліцію, яка висуває кандидатуру нового Прем’єр-міністра України. З 18 грудня 2007 Юлія Тимошенко очолює український уряд.
Уряд Юлії Тимошенко забезпечив виконання більше десяти антикризових програм – у гірничо-металургійному комплексі, агропромисловому комплексі, хімічній промисловості, будівництві і т.д. Завдяки антикризовим заходам у будівельній сфері уряду вдалося розпочати програму забезпечення житлом малозабезпечених категорій громадян і пільговиків, які протягом десятиліть стояли на квартирному обліку.
За час свого прем’єрства Юлія Тимошенко змогла відмовитися від посередницької компанії “Росукренерго” при постачанні російського природного газу в Україну.
Незважаючи на кризу, чинний Кабінет Міністрів забезпечив своєчасне і повне фінансування і підвищення виплат за всіма соціальними програмами, включаючи виплату пенсій, стипендій і заробітних плат у бюджетній сфері.
Крім того, уряд Юлії Тимошенко забезпечив виплати компенсацій у розмірі однієї тисячі гривень 6 мільйонам громадян, які були вкладниками радянського “Ощадбанку”, але продовження цих виплат було заблоковано парламентом через відмову ухвалити відповідні зміни до Державного бюджету.
Уряд під керівництвом Юлії Тимошенко також ухвалив рішення про безкоштовну видачу актів землекористування громадянам, одночасно оголосивши війну “земельній мафії”. В результаті півмільйона з 6,5 мільйона громадян отримали акти на право користування землею.
За ініціативою Юлії Тимошенко Кабінет Міністрів забезпечив передачу у державну власність шельфу Чорного моря, в надрах якого знаходяться стратегічні запаси нафти і газу, а також розпочав процедуру повернення в державну власність урядової резиденції “Межигір’я”.
За час прем’єрства Юлії Тимошенко в уряді було засновано інститут Уповноваженого Кабінету Міністрів з питань боротьби з корупцією та ухвалено пакет антикорупційних законів і нормативних актів уряду.
24 жовтня 2009 на Майдані Незалежності в Києві IX з’їзд Всеукраїнського об’єднання “Батьківщина”, на якому були присутні делегати і близько 200 тисяч вільних громадян незалежної України, висуває Юлію Тимошенко кандидатом у Президенти.
Після того, як Віктор Янукович, застосувавши механізми масових фальсифікацій результатів виборів Президента по всій Україні, прийшов до влади, Юлія Тимошенко йде в опозицію.
9 березня 2010 Віче народно-патріотичних сил України приймає резолюцію про створення об’єднаної демократичної опозиції, лідером якої обрано Юлію Тимошенко.
З першого дня переходу в опозицію Юлія Тимошенко веде активну роботу, виступає на мітингах, що проводяться по всій Україні, зустрічається з трудовими колективами підприємств та громадськістю. У березні 2010 року Юлія Тимошенко ініціює створення опозиційного уряду, завданням якого є моніторинг дій чинної влади і надання пропозицій щодо позитивного розвитку країни.
Влада Януковича не змогла змиритися з активною діяльністю лідера української опозиції і для того, щоб усунути сильного опонента президента з політичної арени, відкрила провадження по “шітому білими нитками” кримінальній справі щодо газових контрактів, укладених з Росією в 2009 році.
17 червня 2011 нашвидку сфабриковану кримінальну справу з грубими порушеннями Кримінально-процесуального кодексу було передано до Печерського суду Києва.
22 лютого 2014 Юлія Тимошенко в результаті падіння режиму Януковича під тиском масових акцій протестів була звільнена з в’язниці.
Заслуги та досягнення
За визначні заслуги перед Українською Православною Церквою Московського Патріархату нагороджена орденом святої великомучениці Варвари (1998).
У липні 2005 авторитетний американський журнал Forbes, складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського прем’єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети.
У вересні 2005 одночасно з відставкою з посади голови українського уряду Юлія Тимошенко отримує європейське визнання — нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи», яку присуджує їй Економічний форум у Криниці Гурській (Польща).
У грудні 2005 під час другої щорічної сесії Євросередземноморського форуму в Монако Юлії Тимошенко вручено ще одну міжнародну нагороду — Prix de la Foundation — за «видатні лідерські якості, економічні досягнення під час керівництва Кабінетом міністрів й антикорупційну політику, а також за боротьбу із загрозами демократії, що виникають у сучасному світі».
24 вересня 2006 в Театрі Ганса Отто (Потсдам, Німеччина) відбулася прем’єра п’єси «Юлія Тимошенко» (Адріана Алтарас, Максім Курочкін) про життя Ю.Тимошенко.
У березні 2007 авторитетний французький журнал «Міжнародна політика» вручив лідеру БЮТ Юлії Тимошенко відзнаку «За політичну мужність». Це перша нагорода, яку одержав представник України за 25 років існування проекту. Попередня така нагорода була вручена у 2004 Папі Римському Іоану Павлу II.
У березні 2007 Ю.Тимошенко отримала нагороду впливової неурядової організації США Conservative Political Action Conference «за внесок у розвиток демократії».
На урочистих зборах з нагоди Дня шахтаря, які відбувалися в Луганську, нагороджена знаком «Шахтарська слава» III ступеня (2008). У жовтні 2009 Патріарх Єрусалимський Теофіл III нагородив Юлію Тимошенко найвищою нагородою Єрусалимської Православної Церкви — Орденом Святогробського Братства.
У жовтні 2012 екс-прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко присуджено Міжнародну премію Папи Римського Боніфація VIII. Уперше цією премією у 2003 було нагороджено Папу Римського Іоана Павла II.
У липні 2013 політична партія Іспанії Уніо Демократіка де Каталунія (Unio Democratica de Catalunya) нагородила лідера української опозиції Юлію Тимошенко медаллю Мануеля Карраско Формігуера за її внесок у захист демократії та свободи і боротьбу за відновлення верховенства права в Україні. Раніше цією медаллю були нагороджені колишній Президент Чехії Вацлав Гавел (2007), Президент Європарламенту Ганс-Герт Петтерінг (2008) та інші видатні діячі.
У серпні 2013 в Единбурзі (Шотландія) під час відкриття фестивалю Edinburgh Festival Fringe було презентовано виставу про життя лідера української опозиції Юлії Тимошенко. П’єса «Хто хоче вбити Юлію Тимошенко?» (Who Wants to Kill Yulia Tymoshenko?) розповідає про боротьбу колишнього Прем’єр-міністра України за демократію та про її політично мотивоване ув’язнення.
18 жовтня 2014 у м.Хмельницький журналісти вручили Юлії Тимошенко премію імені Якова Гальчевського «За вагомий внесок в розвиток демократії та подвижництво у державотворенні в Україні». Цією премією лідер “Батьківщини” була нагороджена в 2011. Диплом був вручений Юлії Тимошенко в Печерському суді, а саму нагороду – книгу Якова Гальчевського “Проти червоних окупантів” журналісти змогли передати лише тепер.
