УПА: Герої чи кати?!

ОУН, УПА, націоналісти та “бандерівці”… На даний, дуже заплутаний час, навколо лунає стільки думок та гіпотез стосовно дій та ідеології Української повстанської армії та її лідера Степана Бандери, що інколи задумуєшся – чи знаю я власну історію? І чому всі вороги та країна-агресор так цілеспрямовано проводять пропагандистську політику, використовуючи саме Бандеру?!
 
Перші загони під назвою УПА-“Поліська Січ” були організовані отаманом Тарасом Бульбою-Боровцем в Сарненському районі в селі Немовичі, де 28 червня 1941 року він видав свій головний наказ про початок боротьби з Радянським Союзом та більшовиками. Ці загони діяли незалежно від німців проти решток розбитих радянських військ, що залишались на тій території. Із кінцем 1941 року німці змусили Бульбу ліквідувати УПА-“Поліську Січ”. Тоді він перейшов у підпілля з певною частиною своїх підлеглих — і створив нову повстанську організацію для боротьби проти німців і радянських партизанів під назвою Українська Національно Революційна Армія (УНРА).

З осені 1942 року (14 жовтня) почали паралельно створюватися збройні загони ОУН на Поліссі й Волині, які очолив Степан Бандера, що також прийняли назву УПА. 18 серпня 1943 “бандерівські” загони роззброїли УПА-“Поліська Січ”: деякі члени останньої увійшли до нової УПА, яка набирала розмаху. Головнокомандуючим УПА у 1943-1950 рр. був Роман Шухевич, знаний під псевдонімом Тарас Чупринка. Завдяки своїм здібностям, він створив величезну дієздатну військову силу, котра могла дати гідну відсіч Німецьким і Радянським військам.

В кінці 1941 р. і впродовж 1942 р. німці проводили масові арешти членів українських націоналістичних організацій через різку хвилю їх популярності серед населення. У лютому-березні 1942 р. у Бабиному Яру було розстріляно 621 члена ОУН, серед яких відома українська поетеса Олена Теліга. Та на цьому вони не зупинялись…
 
Жахливі наслідки діяльності Радянської влади в Україні, голодомори, репресії, терор у Східній Україні в 1920-41 рр., катування, масові вбивства, четвертування людей в тюрмах НКВД у Західній Україні в 1939-41рр. та не менш “миролюбне” ставлення Гітлера, остаточно розлютили людей, змусивши їх дати опір Німеччині та Московському більшовизму. Саме тому мирне населення масово вливалося в ряди УПА. В 1944р. Українська Повстанська Армія нараховувала вже близько півмільйона осіб, що лякало владу та згруповувало населення. Адже добре організована УПА вела успішну, але жорстоку та криваву війну із комуністичними загарбниками.

Українська Повстанська Армія тісно співпрацювала з підпільною організованою мережею ОУН, яка складалась з місцевих жителів, отримуючи від них необхідну інформацію. УПА ніколи не отримувала міжнародної допомоги. Все необхідне (зброю, боєприпаси, форму) здобували в бою з нацистами і радянськими військами. Також УПА мала мережу підпільних військових навчальних закладів. Ще цікавий факт, що в кожному військовому підрозділі був священник, котрий виконував обов’язки капелана.

Основні принципи діяльності УПА можна побачити в присязі вояка, яку складав кожен член організації.

Присяга вояка УПА

(затверджена УГВР і введена наказом ГВШ ч.7, з 19. VII. 1944)

Я, воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров’ю ycix Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського:

Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крови, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України.

Буду мужнім, відважним і хоробрим y бою та нещадним до ворогів землі української.

Буду чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном.

Буду виконувати всі накази зверхників.

Суворо зберігатиму військову і державну таємницю.

Буду гідним побратимом y бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї.

Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу.

 Історія створення та існування Української повстанської армії є дуже багатогранною та неочевидною. Тому в кожній літературі – власна думка автора та різне бачення внеску УПА в історію України. Тож найкраща інформація – це інформація з перших вуст, яка б надала можливість об’єктивно сприймати факти та сформувати власну позицію.

До речі, цей фільм вартує уваги, адже історії цих людей-борців вражають!

“Хроніка Української Повстанської Армії 1942-1945”

Документальний фільм складається з двох частин і розповідає про історію УПА 1942-54 рр. через призму свідчень очевидців та безпосередніх учасників тих подій. Це можливість подивитися на український повстанський рух з точки зору “простих людей”. 

Сама ідеологія УПА була цілком зрозуміла та чітка – боротьба за самостійність України та свободу українського народу. Проте, на жаль, є очевидним той факт, що, коли ведеться боротьба на двох фронтах, дуже важко обійтися без жертв. Тому доцільність такої форми боротьби та досягнення цілей залишається і надалі під питанням для багатьох країн та людей. До прикладу, в сусідній Польщі УПА є забороненою законом.

Але саме зараз, під час нової хвилі становлення української нації та держави, ця історія є вкрай необхідною і актуальною. Саме зараз ми повинні усвідомити, що нічого не отримується без боротьби. Без боротьби з агресорами. Без боротьби за цінності. Без боротьби з собою. І УПА – це яскравий приклад захисту інтересів держави, нації та всього українського народу.