Чому Церква засуджує сурогатне материнство, яке описане навіть у Біблії?

Чому Церква засуджує сурогатне материнство? Адже ця практика описана навіть в Біблії: служниця Валла народжує дитину для Рахілі.

Відповідь:

Наскільки доречно в питанні сурогатного материнства приводити подібні приклади зі Старого завіту?

Історія з Книги Буття говорить:

«Як же Рахиль побачила, що не народжує Яковові дітей, стала заздрити своїй сестрі і сказала до Якова: Дай мені діток, а то вмру. Спалахнув Яків гнівом проти Рахилі й каже: Хіба ж то я можу бути замість Бога, який відмовив тобі плідности лона? Тоді вона й каже: Ось моя слугиня Білга; увійди до неї, нехай уродить мені у прийми, щоб і мені розвинутись через неї. Тож дала йому Білгу, свою слугиню, за жінку, і Яків зійшовся з нею. Зачала Білга і вродила Яковові сина. Тоді Рахиль і каже: Бог судив мені й почув також мій голос та й дав мені сина. Тому й дала йому ім’я Дан. Знову зачала Білга, слугиня Рахилі, і родила Якову другого сина» (Бут 30, 1 і далі).

Цей приклад – не єдиний. Далі йде схожа історія з Лією, а до цього, в 16 главі, описується історія Сари, для якої виношувала дитину Агар.

Всі ці приклади неодмінно цитуються сайтами, які рекламують ганебний бізнес оренди матки, який був засуджений навіть Європарламентом як тяжке порушення прав людини.

Ймовірно, центри репродуктивних технологій, що пропонують послуги сурогатних матерів, біблійними цитатами бажають залучити не дуже досвідчених в основах віри і моральності людей, які не можуть дати оцінку цьому феномену з точки зору своєї віри і мають дуже віддалене уявлення про Святе Письмо.

Ось що читаємо на сайті, який пропагує послуги сурогатних матерів (збережено пунктуацію джерела):

«Все, що призводить до приходу в цей світ нової людини, по-Божому, етично і морально припустимо. Бог є Любов – в цій фразі виражена суть християнства, морально-етична основа нашої цивілізації. На жаль, фарисеї, що хизуються своєю «праведністю» і «знанням» Святого Письма не перевелися й донині. Вони дозволяють собі нав’язувати суспільству свою особисту, хоч і освячену їх саном думку з приводу сурогатного материнства – зазвичай, різко негативну. Залишається тільки порадити їм звернутися до Біблії, а саме, до Старого Заповіту, головної священної книгою юдеїв, християн і мусульман. Сараї, дружина Аврама (Сарою і Авраамом вони стануть називатися трохи пізніше), була безплідна і найняла свою служницю Агар, щоб вона виносила дитину Аврама. У Агарі народився син, якого назвали Ізмаїлом. Сараї прийняла його в сім’ю як рідного. Це і була перша дитина, що народилася за програмою сурогатного материнства».

Отже, що спільного знаходять автори рекламних статей між сурогатним материнством і описаними біблійними історіями? Ймовірно, схожість полягає в тому факті, що в цих історіях жінки, яким не вдається народити дитину, звертаються до іншої жінки для того, щоб мати дитину. Але до якої міри це можна назвати схожістю?

Сараї не може зачати, і вона, відповідно до 16-го розділу Буття, дає свою служницю Агар в дружини своєму чоловікові Аврааму. Від нього Агар зачинає, а потім відбувається конфлікт між двома жінками: Сараї починає гнобити Агар, і Агар тікає від своєї пані. Потім все ж повертається і народжує дитину. «Агар породила Аврамові сина, – читаємо в 15-му вірші, – й Аврам дав ім’я своєму синові, якого Агар породила, Ізмаїл». Слід звернути увагу на чітке формулювання материнства і батьківства: виносила сина Агар – мати, Аврам – батько.

Якщо вже приводити цей уривок для обґрунтування таких серйозних феноменів, як сурогатне материнство, то необхідно звертати увагу на всі деталі. Зупинимося особливо на другому вірші 16 глави: «Тож Сараї сказала до Аврама: «Господь зробив мене безплідною: ввійди-но до моєї рабині, може я матиму дітей завдяки їй». Тут вжите в єврейському оригіналі слово двозначне, оскільки, згідно біблеїстів, воно може означати як «мати дитину від неї», в тому сенсі, що Агар народить дитину, яка буде для Сараї як би її власна, або ж може означати «буду нею відновлена», в тому сенсі що завдяки цій процедурі безпліддя Сараї буде подолане, буде відтворена родючість. Нагадаємо, що в мідраші йдеться: «Той, у кого немає дітей, – як ніби зруйнований». Таким чином, ці слова Сараї можна витлумачити як надію бути «відтвореною», «відновленою» в своїй родючості.

В практиці сурогатного материнства мати, що дала в оренду утробу, зникає з горизонту, в той час як в біблійній історії мати продовжує бути персонажем подій. У випадку з Рахіль відбувається так само: Білга залишається в родині, народжує ще одну дитину, а після смерті Рахілі, згідно тлумачам Талмуда, Яків переносить своє ложе в намет Білги. Білга залишається повноцінним персонажем подій, пов’язаних з її синами, і в списку синів Якова її ім’я стоїть поряд з виношеними нею дітьми так само, як і ім’я Рахілі поруч з тими, кого народила сама Рахіль. В історії Сараї і Агар і після пологів настає конфлікт, врешті решт Сара виганяє Агар. Але саме Агар залишається матір’ю Ізмаїла. В обох випадках – в історіях з Рахіль і з Сараї – материнство належить жінці, що виносила дитину, незважаючи на те що і Агар, і Білга народжують дитину для іншої жінки. В обох випадках йдеться про те, що служниця була «дана в дружини» – відповідно Аврамові та Якову. В обох випадках доля цих служниць тісно пов’язана з долею своїх господинь. Природний зв’язок між матір’ю і дитиною не припиняється. Все це радикально відрізняється від того, з чим ми стикаємося в разі сурогатного материнства, яке розриває природний зв’язок дитини з жінкою, що його виносила. Крім моральних міркувань, про цю протиприродність свідчать численні правові спори і конфлікти, що виникають між сурогатною матір’ю і замовниками. Хитка правова основа, яка допускає сурогатне материнство, в жодному випадку не застраховує жінку, що народила, від посягання на дитя, і вилучення дітей у сурогатних матерів можливе лише завдяки принизливим операціях, які серйозно порушують права і гідність жінки.

Ось істотна відмінність сурогатного материнства від історій, розказаних в Біблії: зрозуміло, діти зачиналися абсолютно природним шляхом злягання чоловіка і служниці. Якщо вже рекламувати цей спосіб за допомогою біблійних прикладів, то до чого дорогі процедури, коли можна вчинити в точності по тексту? Сама абсурдність цього припущення красномовно підкреслює протиприродний характер пропонованої послуги сурогатного материнства.

Нарешті, біблійна модель патріархальної сім’ї заснована на фігурі плодоносного чоловіка, і в розказаних історіях йдеться про безпліддя жінки. На жаль, далеко не завжди це схоже на ситуацію тих, хто вдається сьогодні до послуг сурогатних матерів.

За матеріалами: Радио Ватикана

Джерело: CREDO