Цього дня відбувся мирний наступ та побоїще під Верховною Радою України

Після того як парламент відмовилася розглядати зміни до Конституції про обмеження повноважень президента Віктора Януковача, в центрі Києва почалися масові протистояння мітингарів з міліцією та тітушками.

Фінальною крапкою Революції гідності, що розпочалася 21 листопада 2013 року, стали драматичні події 18-20 лютого 2014 року.

Після кривавих сутичок демонстрантів з міліцією 19-26 січня та перших смертей, 28 січня так звані «диктаторські закони» були скасовані Верховною Радою України а уряд Миколи Азарова добровільно пішов у відставку. Незважаючи на це ситуація залишалася напруженою. Головні вимоги активістів продовжували залишатися незадоволеними. Майдан в центрі столиці не тільки не розходився, але й укріплювався.

Для вирішення політичної кризи лідерами опозиції був запропонований компромісний план що полягав в поверненні Конституції України до редакції 2004 року. За їх задумом, це дало б можливість суттєво обмежити повноваження Президента Януковича та дати йому можливість до кінця відбути свій президентський строк що завершувався в 2015 році. Ця пропозиція була підтримана більшою частиною української громади та європейськими лідерами.

Проте, влада не поспішала йти на подібний крок і намагалася просто тягнути час з надією, що майдан розійдеться і проблема вирішиться сама-собою.

Голосування за зміни до Конституції України повинно було відбутися 18 лютого 2014 року. В цей же день мітингувальниками був запланований великий мітинг під стінами Верховної Ради під назвою «Мирний наступ» для додаткової стимуляції парламентарів.

Вранці 18 лютого колони активістів Євромайдану чисельністю понад 10 тисяч осіб вирушили до парламенту. На той час всі вулиці та підходи до ВРУ були перекриті та заблоковані міліцією, а в Маріїнському парку свій табір розбив Антимайдан.

В цей час, за вказівкою голови ВРУ Володимира Рибака, канцелярія парламенту відмовилася реєструвати законопроект про зміни до Конституції посилаючись на процедурні нюанси, тому ніякого голосування не відбулося. Це обурило людей і на деяких вулицях почалися дрібні сутички з міліціонерами які через лічені години переросли в справжнє криваве побоїще. Особливо запеклі бої велися на розі вулиць Шовковична-Інститутська. В Маріїнському парку на боці силовиків були представники антимайдану яким міліцією була видана вогнепальна зброя та спец засоби.

Спочатку євромайданівцям вдавалося відтісняти силовиків, але згодом ті великими силами пішли в контр наступ. За короткий час самооборона майдану була повністю розбита і активісти були змушені з великими втратами відступити на Майдан Незалежності.

В ході запеклих боїв на прилеглих до Верховної Ради вулицях за різними даними загинуло 11 євромайданівців більшість з яких отримали вогнепальні поранення, сотні людей були поранені. В ході протистояння з обох боків були зафіксовані масові випадки застосування вогнепальної зброї, коктейлів молотова, бруківки та різноманітних спец засобів.

Представники правоохоронних органів та «тітушки» жорстоко добивали поранених активістів та знущалися з них. Беркутівці кидали гранати з дахів житлових будинків та застосовували водомети.

Під час протистоянь частині радикально налаштованих активістів вдалося захопити та підпалити головний офіс провладної Партії Регіонів на вул. Липинській. В пожежі загинуло 2 людини обслуговуючого персоналу.

Близько 16-ї години силовики відтіснили протестувальників до Жовтневого палацу, а ввечері того ж дня почався останній кривавий штурм Євромайдану, що тривав до 20-го лютого.