Цього дня народився італійський композитор, скрипаль-віртуоз Антоніо Вівальді

18 століття дало світовій музичній культурі немало значних імен. Одне з головних місць у музичній культурі епохи барокко посідає творчість композитора, скрипаля-віртуоза Антоніо Вівальді. У 35 років він став  найвидатнішим музикантом Європи. У його творчості набув розквіту  жанр   концерту (так званий «кончерто гроссо»).  Його творчий доробок – 465 інструментальних концертів, більше 40 опер, ораторії, кантати.

Нажаль, Вівальді помер у бідності, його музика була на протязі двох століть  забута.  По-справжньому музика цього геніального композитора відродилося лише у 20 столітті, зараз нею захоплюються у всьому світі.

Народився композитор 4 березня 1678 року у Венеції, що була у той час столицею Венеціанської республіки. І про перші роки життя Антоніо відомо небагато. Його музична обдарованість проявилася дуже рано. Першим і головним вчителем був батько Антоніо – Джованні Батіста Вівальді. Вже у 10 років син часто підміняв у оркестрі собору св. Марка свого батька, коли той виступав за межами рідного міста Венеції.

У 1703 році Антоніо, як і його батько, прийняв сан священика і був запрошений до однієї з так званих венеціанських «консерваторій» під назвою «Ospedale della Pietà» при церкві під тією ж назвою.  

Консервато́рія (італ. conservatorio від лат. conservo — охороняти, зберігати) — в Італії 16 століття — заклад на кшталт інтернату, де діти-сироти навчалися ремесел та музики, а також здійснювалася підготовка співаків до церковних хорів. У Венеції такі заклади мали назву «оспедале» (шпиталь) і діяли окремо для хлопчиків та дівчаток.

Назва  має походження  від слова pieta – милосердя,    цей заклад був створений у XIV  столітті для виховання сиріт.

З 1704 по 1740 рік Антоніо Вівальді викладав музику в цьому сирітському притулку для дівчаток. А церкву Ла Пьета й досі називають «Церквою Вівальді» тому що він диригував оркестром    дівчат-сиріт  у цій церкві.  

Під час роботи у «консерваторії» перед Вівальді відкрилися можливості для втілення самих різноманітних творчих задумів. Будучи педагогом, він був повинен створювати для своїх учнів величезну кількість духовної та світської музики – ораторії, кантати, концерти, сонати та твори інших жанрів. Крім того, він займався з хором, оркестром, диригував концертами а також викладав теорію музики.

Твори Вівальді друкувалися не тільки в Італії, але й за її межами.

Його музика приголомшує яскравістю образів,  розмаїттям емоцій. «Здається, що у розкішному залі епохи бароко  раптом відчинились вікна і двері й увійшла з привітанням вільна природа» – писав дослідник.

Цикл «Пори року» – один з  ранніх зразків програмної  оркестрової музики.  

Концерти називаються «Весна»,»Літо», «Осінь», та «Зима».   Кожен з них має розгорнуту поетичну програму, автор якої невідомий. Може бути, що ті поезії писав сам композитор.  

Перша частина концертів завжди енергійна, рухлива. Друга – повільна, наспівна, а третя – життєрадісна (фінал).

Концерти Вівальді стали зразками концертного жанру для багатьох композиторів, у тому числі Й. С. Баха, котрий переклав близько 20 його скрипкових концертів для клавесину.