Чи справді існував джекалоп? Неймовірна історія виникнення рогатого зайця

Хто такий джекалоп

Описати джекалопа досить просто: це звичайнісінький кріль або заєць, але він має одну особливість. А саме роги оленя, які прикрашають його голову.

Однак, як вважають жителі Вайомінгу, джекалоп – набагато більше, ніж просто незвична тварина. Це розумні істоти, які можуть імітувати людей і часто лякають туристів, співаючи свої пісні біля вогнища разом з відпочивальниками.

До того ж рогатий кріль має численні магічні властивості. Наприклад, за чутками, його молоко може зцілювати – а також замінює афродизіак.

Вражають і фізичні здібності кроля – за переказами, звір може важити від 4,5 до 27 кілограмів, а при спробі спіймати його, буде бити ногами, дряпати кігтями та може навіть розтерзати супротивника.

Не дивно, що джекалопа важко зловити. Але не лише тому, що це “родич” зайця – рогатий звір може бігти зі швидкістю майже 100 км на годину, здіймаючи купи пилу, щоб бути непомітним. Це дійсно невловна тварина – навіть якщо джекалоп опиниться в кутку, він все одно знайде шлях до втечі.

Джекалоп в ресторані Канзасу (фото: Вікіпедія)

Однак, зразки таксидермії в барах Америки, вказують на те, що деяким людям, схоже, вдається вполювати джекалопа. Здається, це неможливо, проте є хитрість – ці розумні створіння мають слабкість до віскі.

Міські легенди стверджують, що після того, як рогаті кролі вип’ють, вони стають повільнішими і їх легше зловити.

Чи існував джекалоп насправді

Ті, хто вірять в існування невловимих рогатих зайців, можуть вказувати на низку спостережень як на доказ того, що ці істоти насправді існують. Існують праці, присвячені цим дивним кролям, наприклад “Польовий путівник північноамериканським джекалопом” Енді Роббінса.

Джекалопи також з’являються в манускриптах 13-го століття і на картинах 16-го століття – не лише американських, а й європейських. Хоча немає жодного зафільмованого доказу існування джекалопа, їх нібито помітили у Вайомінгу ще в 1829 році.

Картина Йоріса Хофнагеля із зображенням “рогатого зайця” (фото: Вікіпедія)

Однак рогаті зайці, можливо, насправді були кроликами з вірусом папіломи Шоупа. Це хвороба, яка спричиняє появу рогоподібних шишок на голові інфікованих кроликів.

Такі відростки можуть призводити до утворення метастазів, або розростатися настільки, що заважають кролю харчуватися, спричиняючи постійний голод. Тому не дивно, що “рогатий” заєць міг бути агресивним.

Вірус був виявлений Річардом Е. Шоупом в 1933 році – і це стало проривом у вивченні природи онковірусів. До речі, спочатку вірус виявили у кроликів в західних штатах Америки, проте хвороба може вражати і зайців-русаків, чорнохвостих, європейських та навіть домашніх кроликів.

А легенда про джекалопа майже напевно починається з чоловіка з Вайомінгу, на ім’я Дуглас Херрік. У 1934 році Дуглас і його брат Ральф повернулися з полювання і кинули вбитого ними кролика на підлогу.

За збігом обставин, він ковзнув по кімнаті і ідеально вирівнявся з парою рогів. У Дугласа виникла ідея встановити опудало кролика з прикрасою – і так народився перший вайомінгський джекалоп. Брати почали займатися таксидермією рогатих зайців і продали свій перший екземпляр готелю “LaBonte” у штаті Вайомінг.

З цього моменту міф поширився по всій країні. Хоча Вайомінг – не єдиний штат, де можна зустріти таксидермічного кролика з рогами, що сидить за барною стійкою або висить на стіні чийогось будинку, він залишається столицею джекалопів.

Статуя джекалопу в Вайомінгу (фото: All That’s Interesting)

Рогаті зайці, хоча й не існували як вид, стали важливою частиною культури штату Вайомінг. На шосе поблизу штату навіть встановлені знаки, які попереджають автомобілістів “стерегтися джекалопів”.

Мотиви рогатого кролика також з’являються на міських лавках, пожежних машинах і вивісках мотелів. У містечку Дугласі навіть встановлено декілька фігур джекалопів.

У 1970-х роках місто нібито видало тисячі дозволів на полювання на цих спритних створінь – але лише 31 червня (цієї дати немає) між 12 і 2 годинами ночі. А вже у 1985 році Вайомінг був визнаний офіційною територією проживання джекалопів.

Джерело