Цього дня народився Маркіян Шашкевич

Галицький пророк, «Будитель», релігійний та культурно-громадський діяч, письменник.

Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада 1811р. в с. Підліссі, Золочівського повіту в Галичині, в сім’ї священика.

Учився спочатку в гімназії у м. Бережанах, а з 1829р. — у Львівській семінарії. В час перебування в семінарії Шашкевич розпочав свою творчу діяльність; тоді ж він організував літературний гурток молоді. Перші твори Шашкевича з’явилися в збірнику «Русалка Дністровая» (1837).

Перу М. Шашкевича, крім ряду поезій, належить кілька прозаїчних творів. Найвизначніший з них — казка «Олена», високо оцінена Іваном Франком.

Шашкевич був одним з поетів «Руської трійці», організатором цього гуртка і невтомним культурним діячем. Крім поезій і прозових творів, йому належать переклади на українську мову сербських народних пісень, віршів чеських і польських поетів.

Помер Маркіян Шашкевич у злиднях від туберкульозу і його поховано в Новосілках. Слава його як Будителя (пророка) краєвої галицької і національної русько-української свідомості й зачинателя нової української літератури в Галичині почала зростати посмертно. У 1893 р. тлінні останки його за масової участі населення Галичини перенесено до Львова на Личаківський цвинтар (поле № 3). Тим самим започатковано краєвий пантеон поховань найвизначніших західноукраїнських (галицьких) діячів. У червні 1906 року на могилі відкрито пам’ятник роботи мюнхенського скульптора Рудольфа Тіле. 1911  року, у століття народженняписьменника, відбулося величаве шашкевичівське свято з поставленням йому на Білій Горі хреста-пам’ятника. Художник Іван Труш саме тоді написав відомий портрет Будителя. Сьогодні місце знаходження портрета невідоме… Цей портрет Шашкевича уважають за найбільш автентичний, а тому він належить — як і збережені екземпляри першого видання «Русалки Дністрової», як «Корона Руська-Данила Галицького» (місце знаходження якої також невідоме), два «руські» браслети (ці знаходяться в Угорському національному музеї) і прапори галицьких полків «Руської Ради» з 1848 р. — до найбільш дорогоцінних регалій Галичини.