Замок Берегвар — романтична резиденція графів Шенборнів. Сьогодні вона використовується в якості санаторія. У парку перед палацом можна напитись мінеральної води.
Палац графів Шенборнів: неоромантика на мінеральних водах
Грудень 6, 2015Невеличке село Карпати неподалік Мукачева приваблює чи не легіони туристів. У цьому мальовничому куточку влаштовані санаторії, тут є романтичне місце під назвою Скеля Кохання, з якого відкривається захопливий краєвид гірських просторів. Але головна атракція — це санаторій “Карпати”. Не варто дивуватись: цей заклад для лікування і відпочинку розташований у стінах замку Берегвар, пишуть карпати.
Вежі та стіни Берегвару наче позичені з лицарського роману або казки про чаклунів та героїв. Тож не дивно, що за часів СРСР замок любили використовувати як декорацію для зйомок кіно. Тут знімалась казка “Снігова королева” і культовий фільм про розвідників “Сімнадцять миттєвостей весни”.
Колись романтичній палац слугував резиденцією та мисливським будинком для шляхетної родини графів Шенборнів. На санаторій він перетворися лише 1946 року, коли у цих краях не лишилось і натяку на аристократів. Казковий вигляд споруди — данина модному наприкінці XIX ст. стилю під назвою “неоромантизм”. Архітектори ніби дійсно прагнули відтворити в реальності казкові палаци, поєднуючи елементи готичної та романської архітектури.
Будівля замку Берегвар має своєрідну родзинку: її побудовано за астрономічнім принципом. Це означає, що кожний елемент споруди не тільки виконує свою практичну функцію, але й має символічне значення. Так, кількість вікон становить 365 — за кількістю днів року. Ще одне віконце замуроване на випадок високосного року. Димоходів у палаці — 52, стільки ж, скільки у році тижнів. Входів 12 — за числом місяців, а кути замку прикрашають 4 вежі, що відповідають 4 порам року. Шпилі оздоблені флюгерами й курантами, а на одній з веж встановлено дзвін, що відбиває кожну годину. Споруда щедро декорована вітражами та барельєфами з символікою родини Шенборнів.
Місце для резиденції було обрано настільки вдало, що власникам не довелось вносити значних змін в ландшафті. Коло палацу за наказом графа був розбитий розкішний сад-дендрарій, який сьогодні перетворився на парк санаторію. В парку можна побачити велику кількість рідкісних рослин: італійські гліцинії, веймутові сосни, тиси і магнолії. Навесні зацвітає екзотична японська сакура, яку привіз до палацу граф Шенборн власною персоною. Англійський сад займає 19 га території, його прикрашають декілька скульптурних композицій, що зображують оленя та ведмедів. Під формулюванням “англійський сад” треба розуміти просторий парк з великою кількістю зелених газонів і стежок, що частково зберігає елементи дикої природи.
У глибині саду можна знайти Джерело Краси. Якщо вмитись у ньому, довго не будете старіти. Це не легенда, адже серед дерев причаївся бювет з цілющою мінеральною водою, насиченою корисними речовинами. Тому до Джерела Краси принадились не тільки туристи, але й аматори санаторного відпочинку, які приїздять до цих країв укріпити власне здоров’я.
У центрі саду викопане декоративне озеро — варто звернути увагу на його абрис. Як і архітектурна композиція замку, озеро має символічне значення — його обриси відтворюють мапу тогочасної Австро-Угорської імперії. Отже, першими власниками замку були палкі прихильники австрійської монархії. Але як вони опинились на Закарпатті і хто володів землею до них?
Німецькі володарі замку
Історія українського Закарпаття тісно переплетена з долею Шенборнів — чи не найбільших землевласників, статечних аристократів, яким волею австрійського цісаря були подаровані чисельні закарпатські землі. До Шенборнів на території сучасної Закарпатської області володарювали різні аристократичні династії: водночас славна і сумнозвісна родина Баторі — Баторіїв. Стефан Баторій посідав польський та литовський престоли, а от його рідна племінниця Ержебет отримала прізвисько “кривава графиня”. Її було засуджено і кинуто до в’язниці за вбивства молодих дівчат, в крові яких вона начебто купалась, щоб зберегти красу та молодість. Від Софії Баторі закарпатські землі перейшли до її невістки — Ілони Зріні та її сина Ференца II Ракоці. Після поразки угорського повстання, очолюваного родиною Ракоці, землі були конфісковані австрійською короною — а згодом прихильний цісар подарував їх Шенборнам. Так на закарпатських землях з’явилась поважна німецька династія, яка почала господарювати з типово німецькою педантичністю.
Аристократам подобалось відпочивати у свої володіннях, тож графи приїжджали сюди на полювання і запрошували своїх світських друзів. Мальовнича місцевість вабила нових власників, які отримали її “у довічне володіння”, тому було обрано чарівний куточок — і в ньому побудовано дерев’яний мисливський будиночок. “Чарівним куточком” було призначено урочище Берегвар — через півстоліття замість невеличкого будинку тут звели палац, який отримав свою назву від урочища, де він розташований. Але люди від самого початку називали резиденцію просто “палац Шенборнів”, тож і сьогодні свійське його наймення популярне у путівниках.
З полюванням пов’язана одна з палацових легенд, що їх можна почути у цих краях. Подейкують, ніби один з графів був страшним ревнивцем. Він постійно слідкував, чи не зраджує йому дружина. Через це граф навіть не міг зосередитися на полюванні й постійно вертався до своєї резиденції з пустими руками. Одного разу він зустрів у лісі місцеву ворожку, яка запропонувала спосіб перевірити, чи вірна йому дружина. Ворожка запропонувала своєрідну ордалію, “суд Божий”. Якщо графиня неушкодженою спуститься з Соколових скель — вона вірна і завжди була вірною. Соколові скелі — крута кам’яна стіна навпроти палацу, але графиня легко спустилась з майже вертикальної скелі, довівши свою чесноту. Проте, опинившись внизу, вона одразу ж покинула графа — через те, що він так легко погодився піддати її життя ризику. Переповідають, ніби після смерті графині у палаці почав з’являтися її привид — примара жінки у чорному вбранні.
Напередодні війни придбати палац планував Герман Герінг — рейхсміністр авіації Третього Рейху. Але на заваді цим планам став президент Карпатської України Волошин. У разі вирішення питання на користь Герінга президентові була обіцяна велика позика, але німці отримали відмову, і власником палацу залишився граф Георг-Ервін фон Шенборн, який полишив Мукачеве лише 1944 року.
Після Другої світової війни Закарпаття перетворилось на частину радянського світу, і для аристократичних розваг не стало місця. Після завершення бойових дій замок використовували як будинок відпочинку, а згодом, під протекцією Микити Хрущова, він став першим кліматологічним санаторієм цих країв. Спеціалізація санаторію — лікування і реабілітація після хвороб судин і серця.
Замок Берегвар — романтична резиденція графів Шенборнів. Сьогодні вона використовується в якості санаторія. У парку перед палацом можна напитись мінеральної води.
Невеличке село Карпати неподалік Мукачева приваблює чи не легіони туристів. У цьому мальовничому куточку влаштовані санаторії, тут є романтичне місце під назвою Скеля Кохання, з якого відкривається захопливий краєвид гірських просторів. Але головна атракція — це санаторій “Карпати”. Не варто дивуватись: цей заклад для лікування і відпочинку розташований у стінах замку Берегвар.
Вежі та стіни Берегвару наче позичені з лицарського роману або казки про чаклунів та героїв. Тож не дивно, що за часів СРСР замок любили використовувати як декорацію для зйомок кіно. Тут знімалась казка “Снігова королева” і культовий фільм про розвідників “Сімнадцять миттєвостей весни”.
Колись романтичній палац слугував резиденцією та мисливським будинком для шляхетної родини графів Шенборнів. На санаторій він перетворися лише 1946 року, коли у цих краях не лишилось і натяку на аристократів. Казковий вигляд споруди — данина модному наприкінці XIX ст. стилю під назвою “неоромантизм”. Архітектори ніби дійсно прагнули відтворити в реальності казкові палаци, поєднуючи елементи готичної та романської архітектури.
Будівля замку Берегвар має своєрідну родзинку: її побудовано за астрономічнім принципом. Це означає, що кожний елемент споруди не тільки виконує свою практичну функцію, але й має символічне значення. Так, кількість вікон становить 365 — за кількістю днів року. Ще одне віконце замуроване на випадок високосного року. Димоходів у палаці — 52, стільки ж, скільки у році тижнів. Входів 12 — за числом місяців, а кути замку прикрашають 4 вежі, що відповідають 4 порам року. Шпилі оздоблені флюгерами й курантами, а на одній з веж встановлено дзвін, що відбиває кожну годину. Споруда щедро декорована вітражами та барельєфами з символікою родини Шенборнів.
Місце для резиденції було обрано настільки вдало, що власникам не довелось вносити значних змін в ландшафті. Коло палацу за наказом графа був розбитий розкішний сад-дендрарій, який сьогодні перетворився на парк санаторію. В парку можна побачити велику кількість рідкісних рослин: італійські гліцинії, веймутові сосни, тиси і магнолії. Навесні зацвітає екзотична японська сакура, яку привіз до палацу граф Шенборн власною персоною. Англійський сад займає 19 га території, його прикрашають декілька скульптурних композицій, що зображують оленя та ведмедів. Під формулюванням “англійський сад” треба розуміти просторий парк з великою кількістю зелених газонів і стежок, що частково зберігає елементи дикої природи.
У глибині саду можна знайти Джерело Краси. Якщо вмитись у ньому, довго не будете старіти. Це не легенда, адже серед дерев причаївся бювет з цілющою мінеральною водою, насиченою корисними речовинами. Тому до Джерела Краси принадились не тільки туристи, але й аматори санаторного відпочинку, які приїздять до цих країв укріпити власне здоров’я.
У центрі саду викопане декоративне озеро — варто звернути увагу на його абрис. Як і архітектурна композиція замку, озеро має символічне значення — його обриси відтворюють мапу тогочасної Австро-Угорської імперії. Отже, першими власниками замку були палкі прихильники австрійської монархії. Але як вони опинились на Закарпатті і хто володів землею до них?
Німецькі володарі замку
Історія українського Закарпаття тісно переплетена з долею Шенборнів — чи не найбільших землевласників, статечних аристократів, яким волею австрійського цісаря були подаровані чисельні закарпатські землі. До Шенборнів на території сучасної Закарпатської області володарювали різні аристократичні династії: водночас славна і сумнозвісна родина Баторі — Баторіїв. Стефан Баторій посідав польський та литовський престоли, а от його рідна племінниця Ержебет отримала прізвисько “кривава графиня”. Її було засуджено і кинуто до в’язниці за вбивства молодих дівчат, в крові яких вона начебто купалась, щоб зберегти красу та молодість. Від Софії Баторі закарпатські землі перейшли до її невістки — Ілони Зріні та її сина Ференца II Ракоці. Після поразки угорського повстання, очолюваного родиною Ракоці, землі були конфісковані австрійською короною — а згодом прихильний цісар подарував їх Шенборнам. Так на закарпатських землях з’явилась поважна німецька династія, яка почала господарювати з типово німецькою педантичністю.
Аристократам подобалось відпочивати у свої володіннях, тож графи приїжджали сюди на полювання і запрошували своїх світських друзів. Мальовнича місцевість вабила нових власників, які отримали її “у довічне володіння”, тому було обрано чарівний куточок — і в ньому побудовано дерев’яний мисливський будиночок. “Чарівним куточком” було призначено урочище Берегвар — через півстоліття замість невеличкого будинку тут звели палац, який отримав свою назву від урочища, де він розташований. Але люди від самого початку називали резиденцію просто “палац Шенборнів”, тож і сьогодні свійське його наймення популярне у путівниках.
З полюванням пов’язана одна з палацових легенд, що їх можна почути у цих краях. Подейкують, ніби один з графів був страшним ревнивцем. Він постійно слідкував, чи не зраджує йому дружина. Через це граф навіть не міг зосередитися на полюванні й постійно вертався до своєї резиденції з пустими руками. Одного разу він зустрів у лісі місцеву ворожку, яка запропонувала спосіб перевірити, чи вірна йому дружина. Ворожка запропонувала своєрідну ордалію, “суд Божий”. Якщо графиня неушкодженою спуститься з Соколових скель — вона вірна і завжди була вірною. Соколові скелі — крута кам’яна стіна навпроти палацу, але графиня легко спустилась з майже вертикальної скелі, довівши свою чесноту. Проте, опинившись внизу, вона одразу ж покинула графа — через те, що він так легко погодився піддати її життя ризику. Переповідають, ніби після смерті графині у палаці почав з’являтися її привид — примара жінки у чорному вбранні.
Напередодні війни придбати палац планував Герман Герінг — рейхсміністр авіації Третього Рейху. Але на заваді цим планам став президент Карпатської України Волошин. У разі вирішення питання на користь Герінга президентові була обіцяна велика позика, але німці отримали відмову, і власником палацу залишився граф Георг-Ервін фон Шенборн, який полишив Мукачеве лише 1944 року.
Після Другої світової війни Закарпаття перетворилось на частину радянського світу, і для аристократичних розваг не стало місця. Після завершення бойових дій замок використовували як будинок відпочинку, а згодом, під протекцією Микити Хрущова, він став першим кліматологічним санаторієм цих країв. Спеціалізація санаторію — лікування і реабілітація після хвороб судин і серця.
Як дістатись палацу
Будуючи свою резиденцію, граф Шенборн поклопотався і про залізничне сполучення. Неподалік височіє старовинна будівля вокзалу, а від неї йде “стара графська дорога”. Залізниця — найзручніший спосіб дістатися замку. Треба лише сісти на електричку, яка довезе вас до станції “Карпати”. Будівля самої станції нагадує старовинний палац, тож помилитись зупинкою неможливо. На жаль, потрапити до санаторію старим графським шляхом буде складно — він перекритий. Вхід до замку знаходиться трохи збоку від брами, до якої веде стара дорога.
Найлегше знайти дорогу власникам автівок: треба лише своєчасно помітити заклад і зупинитись поряд, прямуючи трасою Київ-Чоп. Санаторій розташований між двома населеними пунктами: Сусково та Чинадійово. Але не поспішайте минати Чинадійово! Випадає шанс зазирнути у це невеличке селище, щоб помилуватися ще одним закарпатським замком: “Сент-Міклош”. Ця фортеця набагато старша від Берегвару, її було зведено ще в XIV ст.. “Сент-Міклош” свого часу також належав родині Шенборнів, але він більше пов’язаний із попередніми володарями цих земель: родинами Баторі та Ракоці. Чинадіївську фортецю називають “замком кохання”, адже у ньому княгиня Зріні зустрічалась зі своїм коханцем, а згодом — другим чоловіком, Імре Текелі.
Палац графів Шенборнів відкритий для відвідин з 9 ранку до 5 вечора. Звісно, роздивитись зсередини всю будову неможливо, адже вона використовується санаторієм. Але ніхто не завадить вам оглянути романтичну резиденцію ззовні, прогулятись парком та вмити обличчя у Джерелі Краси. Старовинні інтер’єри палацу Берегвар збереглися не повністю, але комини і сходи лишилися такими, якими вони були за часів графів Шенборнів. Для екскурсій відкрита бібліотека та камінний зал.
