3 січня – день народження соломинки для коктейлів

3 січня в світі відзначають День Народження соломинки для коктейлів.

Соломинка – це пристосування у вигляді трубочки, призначене для втягування будь-яких напоїв в рот, з метою подальшого проковтування. Спочатку, соломинка для пиття коктейлів виготовлялася з соломи, що містить пустотілі стебла злакових – житні трубочки, від чого і виникла назва цього “пристосування”.

Згідно з легендою, першу штучну соломинку для коктейлю винайшов американський підприємець Марвін Стоун (Marvin Stone), власник фабрики з виробництва паперових сигаретних мундштуків. Як свідчить історія, одного разу він сидів у сумних роздумах про стан свого бізнесу, оскільки справи на фабриці йшли погано, попиваючи коктейль через житнє соломинку. Деякі її волокна розщепилися і під час чергового втягування рідини загрузли у Марвіна на зубах. А треба сказати, що це постійно його дратувало.

Тоді він, взявши смужку паперу і намазав її край по всій довжині клеєм, намотав спіраллю на олівець, а потім зняв отриману трубочку. І у нього вийшла соломинка, через яку пити коктейль стало набагато зручніше. Правда пити доводилося дуже швидко, так як папір в перші ж кілька секунд намокала і переставала тримати форму. Стоун вирішив доопрацювати свій винахід і через кілька днів знайшов рішення, коли йому на очі потрапила поштова марка (поштові марки в США в той час виготовлялися з манільської паперу, до складу сировини якої входила манільське пенька, чому папір володіла дуже високою міцністю). Саме з цього паперу Стоун і почав виготовляти соломинки. Причому він взяв за основу такий діаметр, щоб під час пиття не можна було «втягнути» кісточку від лимона …

3 січня 1888 Марвін Стоун запатентував свій винахід – соломинку – він отримав у Вашингтонському патентному бюро документи на винахід паперової соломки для пиття коктейлів та інших рідин за № 375962. А вже в 1890 році їх виготовлення стало його основним бізнесом, причому в перший час соломинки для коктейлів робили вручну. Тільки в 1906 році був винайдений автомат для виготовлення паперових соломинок.

Наступний етап еволюції соломинок стався в середині 1930-х років, коли ріелтер Джозеф Фрідман (Joseph B. Friedman) продовжив розвиток конструкції, ввівши в соломинку гофрований ділянку, що дозволяє згинати її для більшої зручності використання. На що він отримав патент США 28 вересня 1937.

Як не дивно, але нікого з виробників соломинок його ідея не зацікавила. Тоді, після невдалої спроби продати свій винахід, Фрідман вирішив робити їх самостійно. Він розробив декілька технологій, що дозволяють масово виробляти даний тип соломинок, і зміг просунути товар на ринок. У 1939 році Фрідман заснував корпорацію “Flexible Straw Corporation” по виготовленню «гнучких соломинок» і почав масовий випуск свого винаходу. Через 10 років цей бізнес зробив Фрідмана мільйонером.

Одними з перших, крім барів і ресторанів, оцінили новинку лікарні і госпіталі – лежачих хворих тепер можна було напувати, що не проливаючи рідину і не використовуючи скляні трубки, які вимагали стерилізації та часто розбивалися. Гнучкі ж соломинки з тих пір залишилися майже незмінними.

Нарешті, останній етап еволюції соломинок стався в другій половині 20 століття, коли Отто Дайфенбах (Otto Dieffenbach, власник невеликого магазинчика швейних машин в Балтіморі) винайшов целофанову соломинку для коктейлів. І хоча, як і в ситуації з Фрідманом, винахіднику самому довелося знаходити шляхи просування свого винаходу на ринок, але його праці були винагороджені. Він сам придумав верстат для виготовлення таких соломинок, створив свій прибутковий бізнес і досяг процвітання.